Правова позиція
Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду
згідно з Постановою
від 16 лютого 2024 року
у справі № 905/2044/19
Господарська юрисдикція
Щодо особливостей стягнення оператором ГТС вартості послуг балансування з оператора ГРС за період 2016 - 2019 роки
Фабула справи: АТ "Укртрансгаз" звернулося до суду з позовом до АТ "Донецькоблгаз" про стягнення 1 684 581 076, 82 грн заборгованості за послуги балансування обсягів природного газу, 240 000 328,92 грн пені, 23 191 893,53 грн 3% річних, 26 016175,73 грн інфляційних витрат.
Господарський суд позов задовольнив частково. Стягнув з АТ "Донецькоблгаз" на користь АТ "Укртрансгаз" заборгованість у загальному розмірі 543 275 913,01 грн, з яких заборгованість за послуги балансування - 380 821 828,45 грн, пеня - 65 279 740,70 грн, 3% річних - 31 497 229,48 грн, інфляційні втрати - 65 677 114,38 грн. В решті позовних вимог відмовив.
Апеляційний господарський суд постановою рішення суду першої інстанції змінив, виклавши його резолютивну частину у редакції, відповідно до якої стягнув з відповідача на користь позивача заборгованість у загальному розмірі 543 276 734,16 грн, з яких заборгованість за послуги балансування - 380 822 126,46 грн, пеня - 65 279 792,71 грн, 3% річних - 31 497 653,32 грн, інфляційні втрати - 65 677 161,67 грн; змінив мотивувальну частину рішення в частині задоволення позовних вимог шляхом виключення з тексту рішення абзаців 10-13 на с.10 та повністю текст на с.11, що стосується викладення норм Кодексу ГТС щодо добового балансування.
Мотивація касаційної скарги: АТ "Укртрансгаз" зазначає, зокрема, таке: позиція суду апеляційної інстанції щодо застосування норм вказаного Закону України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення" (далі - Закон 1730-VIII) не є аргументованою у розумінні ст.238 ГПК; суди навіть не мотивували застосування норм вказаного Закону перевагою одного нормативно-правового акту над іншим тощо; позовні вимоги ґрунтуються на підставі норм Кодексу ГТС, а також умов укладеного договору.
Правова позиція Верховного Суду: відповідно до норм права, передбачених Кодексом ГТС (п.8 гл.3 розд.XII, п.1 гл.1 розд.XIV), у разі несанкціонованого відбору газу споживачем весь відповідний обсяг вноситься в алокацію на відповідного оператора ГРС, а останній, як замовник послуг транспортування, є відповідальним за виникнення небалансу, у тому числі щодо споживачів, з якими укладені договори постачання.
З цих норм права вбачається, що обсяги газу, відібрані споживачами за відсутності по оператору ГРС підтвердженої номінації та віднесені в алокацію останнього, оплачуються таким оператором ГРС на користь оператора ГТС на підставі договору транспортування природного газу.
Однак, 14.07.2021 законодавцем прийнято Закон України "Про заходи, спрямовані на подолання кризових явищ та забезпечення фінансової стабільності на ринку природного газу", що спрямований на подолання кризових явищ та забезпечення фінансової стабільності на ринку природного газу шляхом урегулювання заборгованості, зокрема виробників теплової енергії за природний газ, поставлений НАК "Нафтогаз" в рамках спеціальних обов`язків використаний для їх виробництва, а також неоплаченої вартості обсягів природного газу, відібраних з ГТС підприємствами теплоенергетики протягом 2015 - 2019 років без документального оформлення, отримання номінацій або включення до реєстру.
Вказаним законом доповнено Закон 1730-VIII, зокрема, його ст. 8 доповнено ч. 2, аналіз якої дає підстави для висновку, що спірні правовідносини, пов`язані з компенсацією вартості обсягів природного газу, відібраного підприємствами, що виробляють, транспортують та постачають теплову енергію, надають послуги з централізованого опалення та централізованого постачання гарячої води (далі - підприємства), з ГТС без поданих оператором ГРС номінацій протягом періоду з 01.12.2015 до 31.12.2019, підлягають врегулюванню на підставі саме цього закону, підприємства мають компенсувати вартість спожитих обсягів газу безпосередньо оператору ГТС (особі, яка здійснювала функції оператора ГТС).
З огляду на зазначене, під час вирішення подібного спору, пов'язаного зі стягненням оператором ГТС заборгованості з оператора ГРС за надані послуги балансування природного газу, суду необхідно з'ясувати, чи включено до вартості послуг балансування вартість обсягів природного газу, що відбиралися підприємствами без номінацій протягом періоду з 01.12.2015 до 31.12.2019. За наявності такої обставини, із загального небалансу оператора ГРС, який врегульовано оператором ГТС, необхідно відрахувати ті обсяги природного газу, відібрані підприємствами, адже, як вказано вище, така кредиторська заборгованість підлягає погашенню на підставі спеціальних норм Закону 1730-VIII, а не на підставі Кодексу ГТС.
Висновки: при стягненні оператором ГТС (особою, яка виконувала функції оператора ГТС) вартості послуг балансування з оператора ГРС за період 2016 - 2019 роки із загального місячного небалансу оператора ГРС відраховуються обсяги відбору природного газу теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення, які підпадають під дію ч.2 ст.8 Закону України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення".
Ключові слова: ринок природного газу, конкуренція норм права, відбір природного газу, замовник послуг балансування