Правова позиція

Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду

згідно з Постановою

від 29 січня 2024 року

у справі № 185/9339/21

Цивільна юрисдикція

Щодо можливості позбавлення батьківських прав стосовно сина/дочки після досягнення ними повноліття

Фабула справи: ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_2, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: Служба у справах дітей та сім`ї районної в місті державної адміністрації, ОСОБА_3, про позбавлення батьківських прав.

Заочним рішенням суду першої інстанції, залишеним без змін постановою апеляційного суду, у задоволенні позову відмовлено.

Мотивація касаційної скарги: на переконання ОСОБА_3, факт досягнення дитиною повноліття на момент вирішення спору не може мати принципово вирішального значення під час розгляду справи, оскільки суд має оцінювати у сукупності факти виконання/невиконання батьком своїх обов`язків стосовно дитини за період часу до її повноліття. Подальше дорослішання дитини і досягнення нею 18-річного віку не свідчить про належне виконання батьком своїх обов`язків і не може бути підставою для відмови в позові про позбавлення батьківських прав.

Правова позиція Верховного Суду: особливістю цієї справи є те, що на момент пред'явлення позову про позбавлення батьківських прав син сторін у справі був неповнолітнім, проте на момент ухвалення судом першої інстанції рішення за результатами вирішення спору по суті ОСОБА_3 досяг повноліття.

Іншою особливістю цієї справи є й те, що суди встановили обґрунтованість пред'явленого позову та існування підстав для позбавлення відповідача батьківських прав, втім відмовили в його задоволенні у зв`язку з досягнення сином сторін повноліття на момент ухвалення судового рішення.

Приймаючи справу до розгляду, Об'єднана палата Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду вказала на необхідність з'ясування питання, як має діяти суд у разі, якщо на час подання позову про позбавлення батьківських прав така дитина була неповнолітньою, а на час ухвалення рішення по суті спору - вже досягла повноліття.

Здійснюючи тлумачення змісту закону під час його застосування до конкретних правовідносин, суд повинен керуватися як завданням судочинства, так і загальними засадами законодавства (принципами регулювання сімейних відносин), якими, зокрема, є справедливість, добросовісність та розумність (ст. 7 СК України).

Виходячи зі змісту ст. 164 СК України, наявність підстав для позбавленням батьківських прав не пов'язується із досягненням дитиною повноліття. У ч. 2 цієї статті зроблено застереження лише щодо позбавлення батьківських прав матері, батька лише у разі досягнення ними повноліття.

Правовий статус дитини має особа до досягнення нею повноліття (ч. 1 ст. 6 СК України).

Дитина - це особа віком до 18 років (повноліття), якщо згідно з законом, застосовуваним до неї, вона не набуває прав повнолітньої раніше (ст. 1 Закону України «Про охорону дитинства»).

Якщо право на позов існувало на момент звернення до суду, то спір має бути розглянутий по суті, й подальші описані зміни у спірних відносинах не можуть впливати на правовий результат вирішення спору по суті судом.

Ст. 165 СК України передбачено можливість вирішення спору про позбавлення батьківських прав навіть після досягнення дитиною повноліття, якщо на момент пред'явлення позову вона була неповнолітньою. Виходячи з граматичного способу тлумачення, у цій нормі права у СК України застосовується термінологія ЦПК України щодо пред'явлення позову (ст. 184 ЦПК України).

Натомість, якби законодавець мав на увазі й іншу стадію цивільного процесу, а саме розгляд справи з ухваленням рішення, то застосовував би інші вжиті граматичні конструкції, за змістом яких би йшлося про стадію ухвалення рішення суду.

Факт досягнення дитиною повноліття під час розгляду спору по суті та ухвалення відповідного судового рішення не може впливати на правовий результат вирішення справи судом, оскільки суд має оцінювати у сукупності факти виконання/невиконання батьками своїх обов'язків щодо дитини за період до її повноліття, які й стали підставою для звернення до суду з відповідним позовом.

При досягненні повноліття особа втрачає правовий статус дитини в розумінні закону, проте сімейні відносини між батьком/матір'ю та сином/дочкою після досягнення дитиною повноліття не припиняються, між ними зберігається правовий зв'язок як батьків та дитини. Це відповідно означає й існування між ними взаємних особистих немайнових та майнових прав і обов`язків, які є чинними впродовж усього життя, а окремі з них - навіть після смерті одного з них. Тож навіть після досягнення дитиною повноліття батьки, які не позбавлені батьківських прав стосовно такої дитини, зберігають певні права та обов`язки відносно неї, які ґрунтуються на факті їх кровного кровному спорідненні. Із повноліттям дитини «з`являються» права батьків на утримання і піклування з боку повнолітніх сина/дочки та виникають відповідні кореспондуючі їм обов`язки. Батьки, не позбавлені батьківських прав, є спадкоємцями за законом своєї дитини.

Таке нормативне регулювання сімейних відносин між батьками та повнолітніми сином/дочкою є втіленням моральних засад суспільства, за яких батько та матір, які належно виконували свої обов`язки щодо власної дитини протягом тривалого часу (від народження і до досягнення дитиною повноліття, а в певних випадках навіть після досягнення повноліття), мають право на утримання від повнолітніх сина/дочки, а також на спадкування за законом. Відповідно, позбавлення матері чи батька батьківських прав стосовно їхньої дитини, за умови доведеності факту невиконання ними своїх батьківських обов'язків, унеможливлює існування, зокрема, права на утримання та спадкування, в майбутньому.

Висновки: приписи СК України та інших законодавчих актів не містять заборони позбавлення батьківських прав стосовно сина/дочки після досягнення ними повноліття.

У разі подання позову про позбавлення батьківських прав щодо неповнолітньої дитини суд не може відмовити у такому позові з тієї підстави, що під час розгляду цивільної справи і вирішення спору по суті дитина досягла повноліття.

Незважаючи на досягнення дитиною повноліття, суд має встановити обґрунтованість чи необґрунтованість передбачених ст. 164 СК України підстав позову про позбавлення відповідача батьківських прав та ухвалити відповідне судове рішення.

Ключові слова: відносини батьків і дітей, підстави позбавлення батьківських прав, захист прав дитини