Правова позиція

Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду

згідно з Постановою

від 19 грудня 2023 року

у справі № 640/2933/20

Адміністративна юрисдикція

Щодо розуміння десятирічного строку «неучасті» політичної партії в загальнодержавних виборах як підстави для анулювання її реєстрації

ФАБУЛА СПРАВИ

Міністерство юстиції України (далі - МЮУ) звернулося до суду з адміністративним позовом про анулювання реєстраційного свідоцтва політичної партії «Організація Українських націоналістів» (далі - політична партія «ОУН») від 17 листопада 1993 року.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що політична партія «ОУН» протягом останніх десяти років не висувала своїх кандидатів на виборах Президента України і народних депутатів України, що є підставою для анулювання реєстрації цієї політичної партії відповідно до частини першої статті 24 Закону України від 05 квітня 2001 року № 2365-ІІІ «Про політичні партії в Україні» (далі - Закон №2365-ІІІ).

Окружний адміністративний суд міста Києва рішенням відмовив у задоволенні позову.

Апеляційний адміністративний суд постановою скасував рішення суду першої інстанції та ухвалив нове рішення, яким позов задовольнив частково: анулював реєстрацію політичної партії «ОУН»; у задоволенні інших позовних вимог відмовив.

ОЦІНКА СУДУ

За частиною першою статті 24 Закону № 2365-ІІІ (зі змінами, викладеними згідно із Законом № 835-VIII) у разі невиконання політичною партією вимоги частини сьомої статті 11 цього Закону, виявлення протягом трьох років з дня реєстрації політичної партії недостовірних відомостей у поданих на реєстрацію документах, невисування політичною партією своїх кандидатів по виборах Президента України та виборах народних депутатів України протягом десяти років орган, який зареєстрував політичну партію, має звернутися до суду з поданням про анулювання реєстраційного свідоцтва. Інші підстави для анулювання реєстраційного свідоцтва не допускаються.

В аспекті вирішення питання про наявність підстав для анулювання реєстрації політичної партії з підстави, передбаченої частиною першою статті 24 Закону № 2365-ІІІ, потрібно виходити з того, що «висування» політичною партією свого кандидата на загальнодержавних виборах не охоплюється (не обмежується) реєстрацією (як результатом) висунутого кандидата/кандидатів від цієї політичної партії, але пов`язується з нею. Іншими словами, висування політичною партією кандидата/кандидатів на вибори передбачає обов`язок політичної партії «задекларувати» своє рішення шляхом подання відповідних документів до ЦВК для вирішення питання щодо реєстрації; водночас відмова ЦВК у реєстрації кандидата/кандидатів від політичної партії, що у підсумку спричинить «неучасть» висунутих нею кандидата/кандидатів на загальнодержавних виборах - якщо оцінювати це рішення ЦВК безвідносно до попереднього етапу - не може буди достатнім свідченням того, що політична партія не висувала кандидата/кандидатів на вибори й таким чином як політична сила була бездіяльна протягом виборчого процесу. Тому не менш важливо в цьому контексті оцінювати й дії самої політичної партії щодо висування кандидата/кандидатів на вибори через призму того, чи ця інтенція партії узгоджувалася з вимогами закону (щодо процедури висування) та переслідувала легітимну мету.

Під десятирічним строком «неучасті» політичної партії у загальнодержавних виборах, з яким приписи частини першої статті 24 Закону №2365-ІІІ пов`язують умови для анулювання її реєстрації, треба розуміти той строк, який передує зверненню МЮУ до суду з відповідним позовом. Іншими словами, в цій статті йдеться про останні десять років існування політичної партії, незалежно від того, якою була її участь у виборах Президента України та/або виборах народних депутатів України у минулі - поза десятирічним строком - роки її діяльності (за умови, що політична партія існує більше десяти років). Саме останні десять років, протягом яких зазвичай проводяться [принаймні] чергові загальнодержавні вибори як Президента України, так і народних депутатів України, можуть повністю вказати на те, чи політична партія є виразником політичної волі громадян та суб`єктом виборчого процесу, чи ні. З цієї позиції оцінювати діяльність політичної партії в аспекті її участі у загальнодержавних виборах за весь [минулий] період її існування, зокрема з дати створення (реєстрації), який подекуди може сягати й двадцяти років - тобто більше, як за останні десять років (за умови, що період існування партії перевищує ці десять років) - немає сенсу, адже ніяк не вдасться встановити чи сьогоденне існування зареєстрованої політичної партії досі відповідає меті, з якою Закон № 2365-ІІІ пов`язує право громадян на свободу об'єднання в політичні партії, а чи насправді ця партія залишається структурованою одиницею, яка сприяє творенню політичної волі громадян і своєю активною (але не забороненою законом) поведінкою її виражає.

ВИСНОВКИ: визначений приписами статті 24 Закону № 2365-ІІІ десятирічний строк необхідно розуміти як єдиний послідовний період діяльності політичної партії тривалістю у десять років, що передує зверненню контролюючого органу до суду з позовом щодо анулювання реєстраційного свідоцтва цієї політичної партії.

КЛЮЧОВІ СЛОВА: підстави припинення діяльності політичної партії, етапи виборчого процесу, правовий статус політичних партій