Правова позиція

Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду

згідно з Постановою

від 15 листопада 2023 року

у справі № 641/1067/23

Кримінальна юрисдикція

Щодо неприпустимості звільнення від відбування покарання з випробуванням особи, яка в умовах воєнного стану ухилилась від призову на військову службу під час мобілізації

ФАБУЛА СПРАВИ

Вироком суду першої інстанції ОСОБА_7 засуджено за ст. 336 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки.

На підставі ст. 75 КК України звільнено ОСОБА_7 від відбування призначеного покарання з випробуванням з іспитовим строком тривалістю 2 роки з покладенням обов'язків, передбачених ч. 1, п. 2 ч. 3 ст. 76 цього Кодексу.

Вироком апеляційного суду від 28 червня 2023 року вирок місцевого суду в частині призначеного покарання скасовано та ухвалено в цій частині новий вирок, яким ОСОБА_7 призначено покарання за ст. 336 КК України у виді позбавлення волі на строк 3 роки. Строк відбування покарання ОСОБА_7 ухвалено обчислювати з моменту його затримання і приведення вироку до виконання. У решті вирок суду першої інстанції залишено без змін.

ОЦІНКА СУДУ

Поняття судової дискреції (судового розсуду) у кримінальному судочинстві охоплює повноваження суду (права та обов`язки), надані йому державою, обирати між альтернативами, кожна з яких є законною, інтелектуально-вольову владну діяльність суду з вирішення у визначених законом випадках спірних правових питань, виходячи із цілей та принципів права, загальних засад судочинства, конкретних обставин справи, даних про особу винного, справедливості й достатності обраного покарання тощо.

Статтями 50, 65 КК України передбачено, що особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначено покарання необхідне й достатнє для її виправлення і попередження нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами. Виходячи з указаної мети й принципів справедливості, співмірності та індивідуалізації, покарання повинно бути адекватним характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу винного.

Ухвалюючи рішення про необхідність скасування вироку суду першої інстанції в частині призначення покарання та призначаючи ОСОБА_7 покарання, яке останній має відбувати реально, апеляційний суд вірно зазначив, що враховуючи фактичні обставини вчиненого злочину та дані про особу обвинуваченого, який раніше не судимий, одружений, офіційно працевлаштований лише за місяць до скоєння злочину, не маючи передбачених законодавством підстав на відстрочку від призову чи інших поважних причин, в період воєнного стану, при оголошеній загальній мобілізації, умисно проігнорував конституційний обов`язок по захисту Батьківщини, та дійшов висновку, що рішення суду про звільнення ОСОБА_7 від відбування покарання з випробуванням не можна вважатися обґрунтованим і таким, що є достатнім для досягнення мети покарання, а саме запобігання вчинення нових кримінальних правопорушень.

ВИСНОВКИ: звільнення від відбування покарання з іспитовим строком не може запобігти вчиненню нових кримінальних правопорушень іншими особами, що в умовах воєнного стану є не припустимим.

З урахуванням ситуації, яка наразі склалася в країні - збройною агресією РФ та конституційним обов'язком кожного громадянина по захисту Батьківщини, вчинений ОСОБА_7 умисний нетяжкий злочин представляє значну суспільну небезпечність, тому звільнення останнього від відбування призначеного покарання з випробуванням створює в очах громадян та суспільства в цілому негативне враження безладдя та безкарності, тим паче під час введеного на всій території України воєнного стану та мобілізації.

КЛЮЧОВІ СЛОВА: військові злочини, підстави звільнення від відбування покарання, правовий режим воєнного стану, невиконання мобілізаційного обов'язку