Правова позиція

Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду

згідно з Постановою

від 30 серпня 2023 року

у справі № 754/311/23

Цивільна юрисдикція

Щодо права юридичної особи звернутися до суду із заявою про встановлення факту недостовірності цієї інформації та її спростування

Аналогічна правова позиція висловлена

Касаційним цивільним судом у складі Верховного Суду в постанові

від 30 вересня 2020 року у справі № 373/1890/19

ФАБУЛА СПРАВИ

ТОВ «БРСМ», ТОВ «БРСМ-НАФТА», ТОВ «ЄВРО СМАРТ ПАУЕР» на підставі частини четвертої статті 277 Цивільного кодексу України звернулись до суду із заявою, в якій просили встановити факт недостовірності та спростувати інформацію, поширену в мережі Інтернет на веб-сайті про тіньове фінансування «БРСМ», брендом «БРСМ-НАФТА» політичної партії «ОСОБА_2».

Ухвалою суду першої інстанції відмовлено у відкритті провадження у справі.

Постановою апеляційного суду ухвалу суду першої інстанції залишено без змін.

ОЦІНКА СУДУ

Відповідно до частини першої статті 277 ЦК України фізична особа, особисті немайнові права якої порушено внаслідок поширення про неї та (або) членів її сім`ї недостовірної інформації, має право на відповідь, а також на спростування цієї інформації.

Якщо особа, яка поширила недостовірну інформацію, невідома, фізична особа, право якої порушено, може звернутися до суду із заявою про встановлення факту недостовірності цієї інформації та її спростування (абзац третій частини четвертої статті 277 ЦК України).

Справи про встановлення юридичних фактів можуть бути предметом розгляду суду в порядку окремого провадження за таких умов: факти, які підлягають встановленню, повинні мати юридичний характер, тобто відповідно до закону викликати юридичні наслідки: виникнення, зміну або припинення особистих чи майнових прав громадян або організацій. Для визначення юридичного характеру факту потрібно з'ясувати мету, для якої необхідне його встановлення. Один і той самий факт для певних осіб і для певної мети може мати юридичне значення, а для інших осіб та для іншої мети - ні.

Заявником у цій справі є юридичні, а не фізичні особи.

Юридична особа має право на недоторканність її ділової репутації, на таємницю кореспонденції, на інформацію та інші особисті немайнові права, які можуть їй належати. Особисті немайнові права юридичної особи захищаються відповідно до глави 3 цього Кодексу (частина перша статті 94 ЦК України).

При цьому слід приймати до уваги, що оскільки поширювач інформації, яку заявники вважають недостовірною, не встановлений саме ними, а не невідомий взагалі, тому вони не позбавлені можливості після встановлення такої особи звернутися до суду за захистом своїх прав у порядку позовного провадження відповідного судочинства.

ВИСНОВКИ: стаття 277 ЦК України знаходиться у главі 20 ЦК України («Загальні положення про особисті немайнові права фізичної особи»), що унеможливлює звернення юридичної особи до суду із заявою про встановлення факту недостовірності інформації та її спростування на підставі абзацу третього частини четвертої статті 277 ЦК України, оскільки ТОВ не наділені правом звернення до суду із такою заявою, а тому суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, дійшов правильного висновку про відмову у відкритті провадження у справі.

КЛЮЧОВІ СЛОВА: дифамаційні спори, способи судового захисту, правовий статус юридичної особи, захист ділової репутації