Правова позиція

Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду

згідно з Постановою

від 04 жовтня 2023 року

у справі № 336/5497/20

Кримінальна юрисдикція

Щодо кваліфікації дій особи за ч. 3 ст. 135 КК України

ФАБУЛА СПРАВИ

Вироком суду першої інстанції перекваліфіковано дії ОСОБА_13 з п. 2 ч. 2 ст. 115 КК на ч. 3 ст. 135 КК та засуджено до покарання у виді позбавлення волі на строк 8 років.

Ухвалою апеляційного суду вирок суду першої інстанції стосовно ОСОБА_13 залишено без змін.

ОЦІНКА СУДУ

Суспільна небезпека кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 135 КК, полягає у тому, що людина, яка має можливість надати допомогу іншій людині і тим самим врятувати її від смерті або настання інших тяжких наслідків, не робить цього, що свідчить про низькі моральні якості цієї особи. Злочинність такої бездіяльності підвищується, якщо особа сама поставила іншу особу в небезпечний для життя стан або причетна до події, через яку особа опинилася в такому стані.

Об`єктивна сторона залишення в небезпеці характеризується двома видами злочинної бездіяльності: 1) бездіяльність-невтручання, що полягає у невиконанні особою обов'язку щодо надання необхідної допомоги потерпілому, який перебуває у небезпечному для життя стані й позбавлений можливості вжити заходів для самозбереження, коли небезпека виникла незалежно від суб`єкта цього злочину; 2) змішана бездіяльність - бездіяльність щодо надання допомоги потерпілому особою, яка сама поставила його в небезпечний для життя стан.

Суб'єктивна сторона злочину, передбаченого ст. 135 КК, завжди характеризується прямим умислом щодо самого діяння. Що стосується наслідків, ставлення суб`єкта злочину до них завжди характеризується необережністю (злочинною недбалістю чи злочинною самовпевненістю).

Вольовий момент вчинення злочину, передбаченого ст. 135 КК, полягає у небажанні суб`єкта злочину надати допомогу безпорадній особі, яка перебуває в небезпечному для життя стані. Мотиви вчинення цього злочину можуть бути різними (прагнення уникнути кримінальної відповідальності, небажання обтяжувати себе, байдуже ставлення до долі іншої людини, егоїзм, небажання допомогти через брак часу, неприязнь до потерпілого, легкодухість, ревнощі, помста тощо), але на кваліфікацію вони не впливають.

Моментом закінчення злочину є ухилення від надання допомоги особі, яка перебуває в небезпечному для життя стані. Варто зазначити, що для кваліфікації злочину не має значення, чи відвернула би надана винною особою допомога завдання шкоди життю або здоров'ю особи. Навіть у випадках, коли через несумісну з життям травму будь-яка допомога не була здатна відвернути смерть людини, особа, яка залишила потерпілого в небезпеці, несе відповідальність за ст. 135 КК. Для кваліфікації дій винного за цією нормою кримінального закону не має значення і те, що хтось інший надав чи намагався надати допомогу залишеному в небезпеці.

Як встановлено судом першої інстанції, під час допиту ОСОБА_13 не заперечувала, що не могла заспокоїти малолітню ОСОБА_14 після укусу її іншим хлопчиком, жбурнула її на диван через знервованість та перевтому, а саморобний «валік» наділа на голову зі словами «поки не заспокоїшся», після чого віднесла у такому стані її до іншої кімнати, де залишила без нагляду.

При цьому місцевим судом спростовано твердження ОСОБА_13 про те, що такий «валік» вона одягла на голову дитини для забезпечення її безпеки через вальгусну установку стопи, щоб дитина не травмувалася.

Водночас, щодо залишення дитини без нагляду, як вбачається зі змісту висновку комісійної судово-медичної експертизи, через свій вік ОСОБА_14 не мала об`єктивних можливостей для самозбереження, а розвиток механічної асфіксії супроводжувався стрімкою втратою свідомості.

З урахуванням того, що у висновку комісії експертів вказано причиною блювоти порушення функціонування центральної нервової системи через порушення з боку емоційної сфери дитини (плач, крик, капризування, дистрофічні зміни нейроцитів та розширення шлункової системи головного мозку), саме психологічний стан дитини виступає критерієм небезпеки.

З урахуванням того, що у висновку комісії експертів вказано причиною блювоти порушення функціонування центральної нервової системи через порушення з боку емоційної сфери дитини (плач, крик, капризування, дистрофічні зміни нейроцитів та розширення шлункової системи головного мозку), саме психологічний стан дитини виступає критерієм небезпеки.

ОСОБА_13, яка фактично повинна була піклуватися про дитину, що було доведено в ході судового розгляду, маючи медичну освіту та відповідний досвід у догляді за дітьми, через характерний запах була обізнана, про те, що у ОСОБА_14 блювота була і раніше, та в силу свого малолітства була позбавлена можливості вжити заходів до самозбереження, однак залишила дитину без нагляду, та в момент, коли у ОСОБА_14 почалась блювота, не надала їй допомогу.

ВИСНОВКИ: за встановлених судом першої інстанції фактичних обставин, є повністю доведеним той факт, що обвинувачена, усвідомлюючи, що малолітня дитина перебуває у вкрай збудженому емоційному стані, не заспокоїла останньою, а навпаки, надягнувши на голову та обличчя саморобну конструкцію, віднесла її до іншої кімнати, де залишила без догляду, хоча зобов'язана була піклуватися про неї, чим залишила її у небезпечному для життя стані, оскільки малолітня дитина була позбавлена можливості вжити заходів до самозбереження через малолітство.

Отже, суди дійшли висновку про доведеність винуватості ОСОБА_13 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 135 КК.

КЛЮЧОВІ СЛОВА: злочини проти життя, злочини проти здоров'я, склад залишення в небезпеці, неналежне виконання професійних обов'язків