Правова позиція

Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду

згідно з Постановою

від 10 жовтня 2023 року

у справі № 670/698/21

Кримінальна юрисдикція

Щодо кваліфікації дій особи як незакінчений замах на умисне вбивство двох або більше осіб

ФАБУЛА СПРАВИ

Вироком суду першої інстанції ОСОБА_7 визнано винним та засуджено за ч. 3 ст. 15, п. 1 ч. 2 ст. 115 КК України до покарання у виді позбавлення волі строком на 10 років.

Ухвалою апеляційного суду вирок суду першої інстанції залишено без змін.

ОЦІНКА СУДУ

Під час кваліфікації злочинів проти життя і здоров`я особи питання про наявність чи відсутність умислу на вбивство необхідно вирішувати з огляду на сукупність усіх обставин вчиненого діяння, зокрема враховувати спосіб, знаряддя злочину, кількість, характер і локалізацію поранень та інших тілесних ушкоджень, причини припинення злочинних дій, поведінку винного й потерпілого, що передувала події, їхні стосунки. Визначальним при цьому є суб'єктивне ставлення винного до наслідків своїх дій.

Залежно від характеру передбачення суспільно небезпечних наслідків виділяють умисел конкретизований і неконкретизований. Конкретизований умисел - це умисел, за якого особа передбачає конкретний характер суспільно небезпечних наслідків свого діяння, а неконкретизований - за якого особа передбачає можливість настання альтернативних суспільно небезпечних наслідків. Дії винуватого кваліфікуються як замах лише за наявності конкретизованого (визначеного) умислу.

Замахом закон визнає діяння, безпосередньо спрямоване на вчинення злочину. Мета досягнення суспільно небезпечного результату - конструктивний елемент попередньої злочинної діяльності, в тому числі й замаху. Таким чином, наслідки, які не настали, інкримінуються особі у тому разі, якщо їх було включено в мету його діяння, і досягнення такої мети було б неможливе без зазначених наслідків. Якщо ж особа не мала наміру досягти певних наслідків, то вона не могла і вчинити замах на їх досягнення. На цих позиціях стоїть і судова практика.

Відповідно до ч. 1 ст. 15, ч. 2 ст. 24 КК України замахом на злочин є вчинення особою з прямим умислом (коли особа усвідомлювала суспільно небезпечний характер свого діяння, передбачала його суспільно небезпечні наслідки і бажала їх настання) дій (бездіяльності), безпосередньо спрямованих на вчинення злочину, передбаченого відповідною статтею Особливої частини цього Кодексу, якщо при цьому злочин не було доведено до кінця з причин, що не залежали від її волі.

Замах, безпосередньо спрямований на вчинення злочину, є його стадією та становить кінцеве діяння щодо реалізації умислу, рішення й наміру вчинити злочин, а тому він є актом, який виконується виключно з прямим умислом, за наявності цілі досягнення суспільно - небезпечного результату.

ВИСНОВКИ: зміст досліджених судом фактичних обставин і доказів дали достатні підстави вважати, що обвинувачений, здійснюючи прицільний постріл з вогнепальної зброї з невеликої відстані в життєво важливі органи, діяв з прямим умислом на заподіяння смерті потерпілим, усвідомлював суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачав їх наслідки у виді смерті потерпілих і бажав їх настання, проте його дії не призвели до заподіяння їх смерті завдяки діям потерпілого.

Той факт, що в результаті злочинних дій засудженого потерпілому були заподіяні легкі тілесні ушкодження, що спричинили короткочасний розлад здоров'я, а іншій потерпілій - середньої тяжкості тілесні ушкодження, за обставин цього кримінального провадження не спростовує того, що обвинувачений діяв з прямим умислом на заподіяння смерті потерпілим, а є результатом не доведення його злочинного умислу до кінця.

Отже, суд правильно кваліфікував дії засудженого за п. 3 ст. 15, п. 1 ч. 2 ст. 115 КК України.

КЛЮЧОВІ СЛОВА: незакінчений замах, злочини проти життя, злочини проти доров'я особи