Правова позиція

Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду

згідно з Постановою

від 05 вересня 2023 року

у справі № 679/316/21

Кримінальна юрисдикція

Щодо кваліфікації діяння як грабіж

ФАБУЛА СПРАВИ

Вироком суду першої інстанції ОСОБА_6 засуджено за ч. 2 ст. 190 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк два роки.

На підставі ч. 1 ст. 71 КК призначено ОСОБА_6 остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк три роки один місяць.

Вироком апеляційного суду скасовано вирок суду першої інстанції щодо ОСОБА_6 у частині перекваліфікації його дій з ч. 2 ст. 186 КК на ч. 2 ст.190 КК та призначення покарання за вказаною статтею. Ухвалено в цій частині новий вирок, яким ОСОБА_6 визнано винуватим у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 186 КК, та призначено йому покарання у виді позбавлення волі на строк чотири роки.

На підставі ч. 1 ст. 71 КК призначено ОСОБА_6 остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк чотири роки шість місяців. У решті вирок суду залишено без змін.

ОЦІНКА СУДУ

Шахрайство - це заволодіння чужим майном або набуття права на нього шляхом обману чи зловживання довірою.

Зловживання довірою як спосіб шахрайства характеризується наявністю довірчих відносин, які склались з тих чи інших підстав між винною особою та потерпілим і які недобросовісно використовуються винним з метою заволодіння чужим майном (правами на нього).

Шахрайство вважається закінченим злочином, якщо винний заволодіває предметом злочину винятково за допомогою обману або зловживання довірою і після цього має реальну можливість розпорядитися ним як своїм.

Якщо у шахрайстві зловживання довірою (обман) відіграє роль способу заволодіння чужим майном, то в інших корисливих посяганнях на власність зловживання довірою (обман) використовується для того, щоб створити умови для наступного заволодіння майном всупереч волі потерпілого, полегшити доступ до майна.

Виходячи з положень ст. 186 КК, грабіж - це відкрите викрадення чужого майна. При цьому викрадення вважається відкритим, якщо воно вчинюється у присутності потерпілого (власника майна або особи, у віданні чи під охороною якої перебуває майно) та\або інших осіб, які усвідомлюють протиправний характер дій винної особи, котра у свою чергу усвідомлює, що ці особи помітили і розуміють сутність її злочинних дій, спрямованих на відкрите заволодіння чужим майном. Таким чином, основною ознакою об`єктивної сторони грабежу є відкрите викрадення майна.

Грабіж вважається закінченим злочином з моменту заволодіння майном і таким моментом є поява у винного реальної початкової можливості розпоряджатися вилученим майном.

ВИСНОВКИ: проаналізувавши обставини кримінального провадження та зібрані у ньому докази, апеляційний суд встановив, що зловживання довірою було викрито потерпілою до того, як ОСОБА_6 зміг залишити місце вчинення злочину, де він іще не мав реальної можливості розпорядитися майном, яке йому вона передала. При цьому ОСОБА_6 після того, як його зловживання довірою було викрито, але до того, як злочин, передбачений ст. 190 КК, було закінчено, продовжив здійснювати дії, спрямовані на заволодіння чужим майном, і ці дії полягали саме у відкритому викраденні чужого майна, факт якого усвідомлював як сам обвинувачений, так і потерпіла.

З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з висновком апеляційного суду про те, що в даному випадку дії ОСОБА_6 спрямовані на заволодіння чужим майном, які були розпочаті ним як шахрайські, після викриття їх ОСОБА_8, яка усвідомлювала протиправність вчинюваних щодо неї дій та намагалась повернути свій мобільний телефон, мають кваліфікуватися саме як відкрите викрадення чужого майна.

Отже, дії ОСОБА_6 за ч. 2 ст. 186 КК кваліфіковані апеляційним судом правильно.

КЛЮЧОВІ СЛОВА: злочини проти власності, правила кваліфікації злочинів, склад шахрайства, склад грабежу