Правова позиція

Великої Палати Верховного Суду

згідно з Постановою

від 19 червня 2019 року

у справі № 646/14523/15-ц[1]

Цивільна юрисдикція

Щодо початку відрахування періоду прострочення держави з виконання рішення суду про стягнення коштів

ФАБУЛА СПРАВИ

ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Державної казначейської служби України (далі - ДКСУ), Управління Державної казначейської служби України (далі - Управління ДКСУ), у якому просила стягнути з Державна казначейська служби України (далі - ДКСУ), шляхом безспірного списання індексу інфляції за прострочення виконання основного зобов'язання у сумі 41 539,51 грн, три проценти річних від простроченої суми - 2 852,55 грн, подвійну облікову ставку Національного банку України (далі - НБУ) за весь час прострочення невиконання зобов'язання, як відшкодування шкоди, завданої несвоєчасним виконанням рішення суду, - 45 152,49 грн, а також стягнути солідарно з відповідачів 50 000,00 грн на відшкодування моральної шкоди.

На обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 зазначила, що рішенням апеляційного суду стягнуто з ДКСУ за рахунок коштів Державного бюджету України шляхом списання коштів з Єдиного казначейського рахунку, зокрема на її на користь 93 800,00 грн на відшкодування моральної шкоди.

Вказане рішення апеляційного суду набрало законної сили з моменту його ухвалення, проте виконано і кошти сплачені з простроченням виконання, що є підставою для стягнення сум відповідно до ст. 625 ЦК України.

Рішенням районного суду позов ОСОБА_1 залишено без задоволення.

Останнім рішенням апеляційного суду рішення районного суду скасовано та ухвалено нове рішення, яким позов ОСОБА_1 задоволено частково. Стягнуто з ДКСУ за рахунок коштів Державного бюджету України шляхом списання коштів з Єдиного казначейського рахунку на користь ОСОБА_1 інфляційні втрати у сумі 34 809,18 грн, три проценти річних - 2 181,81 грн. У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.

ОЦІНКА СУДУ

У статті 625 ЦК України визначені загальні правила відповідальності за порушення будь-якого грошового зобов'язання незалежно від підстав його виникнення (договір чи делікт). Тобто, приписи цієї статті поширюються на всі види грошових зобов'язань, якщо інше не передбачено договором або спеціальними нормами закону, який регулює, зокрема, окремі види зобов'язань.

Положення статті 625 ЦК України передбачають, що зобов`язання можуть виникати безпосередньо з договорів та інших правочинів, передбачених законом, а також угод, які не передбачені законом, але йому не суперечать, а в окремих випадках встановлені актами цивільного законодавства цивільні права та обов`язки можуть виникати з деліктного зобов`язання та рішення суду.

У рішенні суду визнано грошові зобов`язання держави, визначено їх розмір; ці зобов'язання належним чином не виконані, тому в цьому випадку вимоги частини другої статті 625 ЦК України підлягають застосуванню.

Зупинення виконання рішення не впливає на реалізацію особою права за захист майнового інтересу, оскільки за змістом частини другої статті 625 ЦК України нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних як складова грошового зобов'язання та особлива міра відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації від боржника за неналежне виконання зобов`язання, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника, зупинення виконавчого провадження чи виконання рішення суду про стягнення грошової суми.

З матеріалів цивільної справи вбачається, що рішенням апеляційного суду від 30 жовтня 2014 року стягнуто з ДКСУ за рахунок коштів Державного бюджету України шляхом списання коштів з Єдиного казначейського рахунку на користь, зокрема, ОСОБА_1 93 800,00 грн на відшкодування моральної шкоди. Того ж дня рішення набрало законної сили, і з того часу зобов'язання держави відшкодувати шкоду стало конкретизоване і визначене. І з указаного часу воно мало бути виконане.

Оскільки рішення суду фактично виконано лише 27 жовтня 2015 року, апеляційний суд правильно зробив розрахунок компенсаційного відшкодування.

ВИСНОВКИ: установивши, що ОСОБА_1 звернулася до ГУ ДКСУ із виконавчим листом і заявою про виконання рішення апеляційного суду, яке виконано через дев'ять місяців, апеляційний суд зробив обґрунтований висновок про наявність підстав, передбачених частиною другою статті 625 ЦК України, для стягнення з ДКСУ на користь ОСОБА_1 інфляційних втрат і трьох процентів річних за період: з дня пред'явлення виконавчого листа до виконання до фактичного виконання рішення суду.

КЛЮЧОВІ СЛОВА: право на відшкодування, порушення грошового зобов'язання, наслідки невиконання зобов'язання, майнова відповідальність держави