Правова позиція

Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду

згідно з Постановою

від 04 вересня 2023 року

у справі № 404/2081/22

Кримінальна юрисдикція

Щодо можливості призначення особі додаткового покарання у виді позбавлення права обіймати певні посади у разі якщо обвинувачений не обіймав таку посаду на час вчинення кримінального правопорушення

Фабула справи: вироком суду першої інстанції ОСОБА_10 засуджено за ч. 2 ст. 156 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років з позбавленням права обіймати посади, пов`язані з навчанням та вихованням дітей, або займатися діяльністю, пов'язаною з роботою з дітьми, на строк 3 роки.

Ухвалою апеляційного суду вирок стосовно ОСОБА_10 змінено.

Зокрема, в порядку ст. 404 КПК України виключено з мотивувальної та резолютивної частин вироку призначення ОСОБА_10 покарання з позбавленням права обіймати посади, пов`язані з навчанням та вихованням дітей, або займатися діяльністю, пов'язаною з роботою з дітьми, строком на 3 роки. В решті вирок залишено без змін.

Мотивація касаційної скарги: прокурор вважає, що та обставина, що засуджений на час постановлення судового рішення не займав відповідну посаду й взагалі не працював, не є підставою для незастосування вказаного додаткового покарання. При цьому зазначає, що законодавство не обмежує можливість призначення судом вказаного додаткового покарання, коли це передбачено санкцією відповідної статті.

Правова позиція Верховного Суду: відповідно до вимог ст.ст. 50, 65 КК України особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання, необхідне і достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень. Суд, призначаючи покарання, зобов`язаний враховувати ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, дані про особу винного та обставини справи, що пом'якшують і обтяжують покарання. При цьому покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами, та не має на меті завдати фізичних страждань або принизити людську гідність.

Санкцією ч. 2 ст. 156 КК України передбачено покарання у виді позбавленням волі на строк від п'яти до восьми років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років або без такого.

Апеляційний суд, переглядаючи вирок, в порядку ст. 404 КПК виключив з мотивувальної та резолютивної частин вироку призначення ОСОБА_10 додаткового покарання у виді позбавлення права обіймати посади, пов`язані з навчанням та вихованням дітей, або займатися діяльністю, пов'язаною з роботою з дітьми, на строк 3 роки.

Таке рішення суд апеляційної інстанції мотивував тим, що обвинувачений не мав і не має відповідної освіти, пов`язаної із можливістю заняття діяльністю, яка пов`язана із навчанням та вихованням дітей, й взагалі є непрацюючим.

Колегія суддів вважає таку позицію необґрунтованою, оскільки вбачає, що в цьому випадку не в повній мірі реалізується превентивна функція вказаного додаткового покарання.

Колегія суддів вважає, що непризначення ОСОБА_10 додаткового покарання у виді позбавлення права обіймати посади, пов`язані з навчанням та вихованням дітей, або займатися діяльністю, пов'язаною з роботою з дітьми, не відповідає загальним засадам призначення покарання, принципам законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання, не є достатнім і необхідним для виправлення засудженого та попередження нових кримінальних правопорушень та не відповідає ступеню тяжкості вчиненого кримінального правопорушення і особі засудженого через м'якість.

Висновки: згідно з положеннями ст. 55 КК України у випадку, коли санкцією відповідної частини статті Особливої частини КК передбачено можливість призначення особі додаткового покарання у виді позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю, суд, визнаючи особу винуватою у вчиненні відповідного кримінального правопорушення, має право призначити таке додаткове покарання незалежно від того, чи обвинувачений обіймав певну посаду або займався певною діяльністю на час вчинення кримінального правопорушення.

Ключові слова: види покарань, умови застосування додаткових покарань, превентивна функція КК