Правова позиція

Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду

згідно з Постановою

від 06 липня 2023 року

у справі № 351/2550/14-к

Кримінальна юрисдикція

Щодо кваліфікації дій особи за ч. 1 ст. 140 КК України

ФАБУЛА СПРАВИ

За вироком суду першої інстанції ОСОБА_6 засуджено за ч. 1 ст. 140 КК до покарання у виді позбавлення права займатись лікарською діяльністю на строк 2 роки.

Відповідно до ч. 5 ст. 74 КК ОСОБА_6 звільнено від призначеного покарання за ч. 1 ст. 140 КК на підставі ст. 49 КК у зв`язку із закінченням строків давності.

Ухвалою апеляційного суду зазначений вище вирок залишений без змін.

ОЦІНКА СУДУ

Суд погоджується з висновками судів попередньої інстанції щодо обґрунтованості засудження ОСОБА_6 за вчинення, інкримінованого йому правопорушення і правильності кваліфікації його дій, оскільки такі висновки в цілому є обґрунтованими та вмотивованими.

На спростування тверджень сторони захисту щодо неповноти досудового розслідування, суперечність висновків експертиз, а також нерозмежування та незазначення, які саме обв`язки обвинувачений належно не виконав та які нормативні акти порушив, при тому, що під час проведення операції він не виконував обов'язки службової особи, а діяв як асистент, суд першої інстанції зазначив, що такі твердження спростовуються доказами, які були досліджені судом згідно з нормами кримінального процесуального законодавства.

Місцевий суд зазначив, що ОСОБА_6, маючи реальну можливість передбачити настання суспільно-небезпечних наслідків своїх дій, не надав їм належної уваги, порушуючи тим самим правила, які були закріплені в його посадовій інструкції та інших нормативно-правових актах, якими він повинен керуватися у здійсненні своєї професійної діяльності.

Посилаючись у касаційній скарзі на те, що суди попередніх інстанцій не дослідили і не дали оцінку висновкам судово-медичного відділу Головного бюро судмедекспертизи МОЗ України, а саме висновку, де вказано, що відповідальним за правильність виконання введення троакара в черевну порожнину, а отже за спричинення пошкодження є медичний працівник, який цю дію виконував, засуджений не зазначає, яким чином такі висновки вплинули на законність постановлених щодо нього судових рішень, при тому, що йому інкримінувалося не спричинення пошкодження потерпілому, а недіагностування ускладнень внаслідок такого пошкодження, яке покладено саме на членів операційної бригади - хірургів, внаслідок чого потерпілому було надано подальше лікування неадекватне стану хворого, в результаті чого він помер в операційній.

Водночас, як убачається з матеріалів провадження хірурга ОСОБА_10 ухвалою суду, звільнено від кримінальної відповідальності за ст. 140 ч.1 КК на підставі ст. 46 КК.

ВИСНОВКИ: доводи касаційної скарги про те, що з висновку екпертизи убачається, що за наданими для проведення експертизи документами неможливо чітко розмежувати та визначити хто особисто з членів хірургічної бригади мав виконувати певні дії при ліквідації кровотечі, які саме і в якій послідовності, не спростовують винуватості засудженого, оскільки, як встановлено судами попередніх інстанцій, такі дії покладалися на хірургів.

КЛЮЧОВІ СЛОВА: неналежне виконання професійних обов'язків медичним працівником, відповідальність лікарів, злочини проти життя та здоров'я особи