Правова позиція

Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду

згідно з Постановою

від 06 вересня 2023 року

у справі № 755/3563/21

Цивільна юрисдикція

Щодо кваліфікації шлюбного договору як фраудаторного

Фабула справи: ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2, ОСОБА_3, у якому просив визнати недійсним шлюбний договір, укладений між ОСОБА_2 та ОСОБА_3.

На думку позивача, шлюбний договір між відповідачами укладено з метою унеможливлення задоволення вимог ОСОБА_1, як стягувача, за рахунок майна, що арештовано у інших судових процесах. На момент укладення шлюбного договору відповідачі були обізнані про борг та судові процеси про стягнення з них заборгованості, яка може бути погашена за рахунок нерухомого майна, та усвідомлювали, що строк виконання зобов'язань за одним із договорів позики вже настав, за іншим скоро настане. Відповідачі умисно та узгоджено, з метою унеможливити виконання рішення суду про стягнення заборгованості та поновлення порушених прав ОСОБА_1, здійснили фіктивне розірвання шлюбу та уклали фіктивний шлюбний договір.

Рішенням суду першої інстанції, яке залишено без змін постановою апеляційного суду, в задоволенні цього позову відмовлено.

Мотивація касаційної скарги: ОСОБА_1 зазначає, що щодо зловживання правом саме у цих правовідносинах між тими ж сторонами вже висловився апеляційний суд. Так, апеляційним судом зазначено, що поведінка сторін вказує на можливу наявність ознак сумнівності правовідносин, які виникли між сторонами та те, що поділ спільного майна подружжя не може використовуватися учасниками цивільного обороту для уникнення сплати боргу боржником або виконання судового рішення про стягнення боргу. Також стверджує, що суди, встановивши, що зобов`язання зі сплати боргу виникло до укладення шлюбного договору, не застосували усталену практику Верховного Суду, не встановили мотиви укладення шлюбного договору саме у період настання зобов`язання зі сплати боргу, не встановили ставлення відповідачів до можливості передбачити негативні наслідки для себе у випадку виконання судових рішень шляхом звернення стягнення на нерухоме майно.

Правова позиція Верховного Суду: у ст. 60 СК України закріплено принцип спільності майна подружжя. Сторони шлюбного договору мають можливість домовитися про непоширення на майно, набуте ними за час шлюбу, положень ст. 60 СК України. При цьому майно, набуте за час шлюбу, належатиме кожному з подружжя на праві приватної власності (роздільне майно)

Шлюбний договір як приватно-правова категорія, оскільки є універсальним регулятором між учасниками приватних відносин, покликаний забезпечити регулювання приватних відносин, та має бути направлений на встановлення, зміну або припинення приватних прав та обов`язків. Приватно-правовий інструментарій (зокрема, вчинення шлюбного договору не для регулювання цивільних відносин та не для встановлення, зміни або припинення цивільних прав та обов'язків) не повинен використовуватися учасниками цивільного обороту для уникнення чи унеможливлення сплати боргу (коштів, збитків, шкоди) або виконання судового рішення про стягнення боргу (коштів, збитків, шкоди), що набрало законної сили. Тому правопорядок не може залишати поза реакцією такі дії, які хоч і не порушують конкретних імперативних норм, але є очевидно недобросовісними та зводяться до зловживання правом.

У цій справі суди встановили, що на момент укладення оспорюваного шлюбного договору у ОСОБА_2 існували зобов`язання перед ОСОБА_1 щодо погашення позики.

За таких обставин, апеляційний суд зробив передчасний висновок, що оспорюваний шлюбний не є фраудаторним, тобто, таким, що вчиненим на шкоду кредитору ОСОБА_1.

Висновки: договором, що вчиняється на шкоду кредитору (фраудаторним договором), може бути й шлюбний договір. Застосування конструкції «фраудаторності» при вчиненні шлюбного договору має певну специфіку, яка проявляється в обставинах, що дозволяють кваліфікувати такий договір як такий, що вчинений на шкоду кредитору. До таких обставин, зокрема, відноситься: момент укладення шлюбного договору; те, що внаслідок вчинення шлюбного договору відбувається унеможливлення звернення стягнення на майно боржника чи зменшується обсяг майна боржника (наприклад, подружжя про непоширення на майно, набуте ними за час шлюбу, положень ст. 60 СК України).

Подружжя, яке домовляється в шлюбному договорі про непоширення на майно, набуте ними за час шлюбу, положень ст. 60 СК України, після настання строку повернення позики чи пред'явлення позову про стягнення боргу, діє очевидно недобросовісно та зловживає правами стосовно кредитора, оскільки оспорюваний договір направлено на недопущення звернення стягнення на майно боржника чи зменшується обсяг майна боржника.

Ключові слова: недійсність правочинів, правова природа фраудаторного правочину, принцип неприпустимості зловживання правом, правовий режим майна подружжя