Правова позиція

Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду

згідно з Постановою

від 06 липня 2023 року

у справі № 754/1100/17

Кримінальна юрисдикція

Щодо зарахування строку тримання особи під вартою на території іноземної держави у межах процедури екстрадиції

ФАБУЛА СПРАВИ

Вироком суду першої інстанції ОСОБА_6 визнано винуватим у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 369, ч. 2 ст. 393 КК України, і призначено йому покарання у виді позбавлення волі:

1. за ч. 2 ст. 369 КК України на строк 5 років із штрафом у розмірі п'ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 8500 грн, з конфіскацією всього майна;
2. за ч. 2 ст. 393 КК України на строк 7 років.

На підставі ст. 70 КК України за сукупністю злочинів ОСОБА_6 остаточно призначено покарання у виді позбавлення волі на строк 7 років із штрафом у розмірі п`ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 8500 грн, з конфіскацією всього майна.

Виправдано ОСОБА_6 за ч. 3 ст. 369 КК України за відсутністю в його діях складу кримінального правопорушення.

Ухвалою апеляційного суду вищезазначений вирок залишено без змін.

ОЦІНКА СУДУ

Відповідно до приписів ч. 1 ст. 1 Закону України «Про попереднє ув'язнення» попереднє ув'язнення є запобіжним заходом, який у випадках, передбачених КПК, застосовується щодо підозрюваного, обвинуваченого та засудженого, вирок щодо якого не набрав законної сили.

Суб'єктивна сторона складу злочину, передбаченого ст. 393 КК України, характеризується прямим умислом, тобто особа, яка вчиняє втечу, усвідомлює суспільно небезпечний характер своїх дій, розуміє, що вона самовільно та незаконно залишає місце позбавлення волі чи арешту та бажає їх вчинити, при цьому свідомо припускає настання кримінальної відповідальності за вчинення втечі.

Злочин(втеча з-під варти) вважається закінченим з моменту фактичного залишення особою місця попереднього ув'язнення.

Суб`єкт злочину спеціальний. Ним є особа, яка відбуває покарання у виді позбавлення волі або арешту, або до якої застосовано запобіжний захід у виді взяття під варту.

ВИСНОВКИ: є слушними доводи захисників про те, що суди попередніх інстанцій безпідставно не зарахували ОСОБА_6 у строк відбування покарання час його перебування під вартою на території Російської Федерації під час досудового розслідування у даному кримінальному провадженні на підставі ст. 577 КПК України.

Зі змісту наданих стороною захисту належним чином завірених документів і матеріалів провадження вбачається, що на території Російської Федерації ОСОБА_6 у період з 19 березня 2015 року по 08 липня 2016 року утримувався саме на виконання доручення України про його екстрадицію в рамках даного кримінального провадження, що в суді касаційної інстанції підтвердили як сторона обвинувачення, так і захисту, колегія суддів вважає за необхідне задовольнити вимоги касаційної скарги в цій частині.

КЛЮЧОВІ СЛОВА: процедура екстрадиції, правила відбування покарання, запобіжні заходи, кримінальні правопорушення проти правосуддя