Правова позиція

Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду

згідно з Постановою

від 11 серпня 2023 року

у справі № 420/4866/19

Адміністративна юрисдикція

Щодо необґрунтованого накладення стягнень за порушення ліцензійних умов з виробництва електричної енергії у максимальних розмірах

Фабула справи: АТ «Одеська ТЕЦ» звернулося до суду з позовом до Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (далі - НКРЕКП), у якому просило:

1. визнати протиправним та скасувати Постанову НКРЕКП «Про накладання штрафу на АТ «Одеська ТЕЦ» за порушення ліцензійних умов з виробництва електричної енергії та здійснення заходів регулювання»;
2. визнати протиправним та скасувати Постанову НКРЕКП «Про накладання штрафу на АТ «Одеська ТЕЦ» за порушення ліцензійних умов з виробництва теплової енергії, необхідність усунення порушень та здійснення заходів регулювання».

Рішенням окружного адміністративного суду позов задоволено.

Постановою апеляційного адміністративного суду скасовано рішення окружного адміністративного суду у частині задоволення позовних вимог про визнання протиправними та скасування п.п. 3, 4 постанови НКРЕКП та п. 3 постанови НКРЕКП. Ухвалено у цій частині нове рішення, яким відмовлено у задоволенні позовних вимог. В іншій частині рішення суду першої інстанції залишено без змін.

Мотивація касаційної скарги: НКРЕКП покликається на те, що оскаржувані судові рішення прийняті із неправильним застосуванням судами норм матеріального права та порушенням норм процесуального права.

Правова позиція Верховного Суду: судами попередніх інстанцій було зазначено про те, що перевірку проведено за період у три роки діяльності підприємства, на перевірку запитувався значний обсяг матеріалів, необхідних Комісії для виконання контролюючих функцій, а позивач під час перевірки виконував вимоги Регулятора, надавав пояснення та первинні, бухгалтерські, розрахункові, реєстраційні та звітні матеріали.

В свою чергу, за матеріалами перевірки неможливо встановити, що Комісією проводився детальний аналіз поданих позивачем матеріалів, всі запити містять один і той же перелік документів без врахування вже поданих документів Ліцензіатом.

При цьому, з матеріалів перевірки вбачається, що з більшості питань, які підлягали перевірці, порушень не виявлено. Фактично всі порушення ґрунтуються на несвоєчасності виконанні позивачем правил звітування, розкриття певної інформації стосовно діяльності підприємства та ненаданні усіх документів на перевірку.

Відповідачем проводилася перевірка за період з 01.01.2015 по 31.12.2018. Під час планової перевірки встановлювалися факти наявності або відсутності порушень в діях ліцензіата під час провадження господарської діяльності з виробництва електричної енергії за цей період.

При цьому за порушення Ліцензійних умов з виробництва електричної енергії було застосовано ст. 77 Закону України "Про ринок електричної енергії".

Натомість, Закон України "Про ринок електричної енергії" набрав законної сили з 11.06.2017, тобто дія цього Закону почала поширюватися на правовідносини та здійснення господарської діяльності з виробництва електричної енергії тільки з 11.06.2017. До 11.06.2017 діяв Закон України "Про електроенергетику", який передбачав застосування штрафних санкцій в меншому розмірі, ніж встановлено Законом України "Про ринок електричної енергії".

Відповідно до ч. 1 ст. 58 Конституції України передбачено, що закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.

Згідно п. 2 рішення Конституційного Суду України від 09.02.1999 по справі №1-7/99 у справі за конституційним зверненням НБУ щодо офіційного тлумачення положення ч. 1 ст. 58 Конституції України (справа про зворотну дію в часі законів та інших нормативно-правових актів), визначено, що до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце. Конституція України, закріпивши частиною першою статті 58 положення щодо неприпустимості зворотної дії в часі законів та інших нормативно-правових актів, водночас передбачає їх зворотну дію в часі у випадках, коли вони пом'якшують або скасовують юридичну відповідальність особи, що є загальновизнаним принципом права. Тобто щодо юридичної відповідальності застосовується новий закон чи інший нормативно-правовий акт, що пом'якшує або скасовує відповідальність особи за вчинене правопорушення під час дії нормативно-правового акта, яким визначалися поняття правопорушення і відповідальність за нього.

За загальновизнаним принципом права закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі. До події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце. Заборона зворотної дії є однією з важливих складових принципу правової визначеності.

Дії та бездіяльність позивача (недотримання ліцензійних умов та невиконання постанови регулятора), за які відповідач прийняв постанову), кваліфікувалися як порушення як на час їх вчинення, так і на час виявлення. Проте є відмінність у розмірі штрафу.

Висновки: накладення на Товариство стягнень у вигляді штрафів вчинено без урахування фінансового становища Ліцензіата. Накладення стягнень у максимальних розмірах, у тому числі із залишенням поза увагою виконання Ліцензіатом більшості вимог Регулятора та сприяння у здійсненні контролюючих функцій, без застосування належних норм закону, що також значно вплинуло на розмір санкцій, не мало на меті дійсне усунення виявлених порушень, забезпечення об'єктивності виявлених порушень та коригування діяльності Ліцензіата до вимог закону. Такі дії суперечать встановленим принципам діяльності суб`єкта владних повноважень в спеціальному законі та принципам застосування санкцій.

Ключові слова: умови накладення санкцій, наслідки визнання банкрутом, процедура приватизації, відмова в проведенні перевірки