Правова позиція

Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду

згідно з Постановою

від 26 липня 2023 року

у справі № 160/16902/20

Адміністративна юрисдикція

Щодо неналежного звернення до суду із заявою про відшкодування судових витрат

ФАБУЛА СПРАВИ

ФГ «Наталія» звернулося до суду із позовом до Головного управління ДПС, Державної податкової служби України про визнання протиправним рішення та зобов'язання вчинити певні дії.

Рішенням окружного адміністративного суду позовні вимоги задоволено частково.

Представник ФГ «Наталія» подав до окружного адміністративного суду заяву про ухвалення додаткового судового рішення, у якій просив стягнути на користь ФГ «Наталія» з ГУ ДПС, ДПС України за рахунок бюджетних асигнувань судові витрати з професійної правничої допомоги у розмірі 10 000 грн.

Ухвалою окружного адміністративного суду, залишеною без змін постановою апеляційного адміністративного суду, заяву позивача про ухвалення додаткового судового рішення залишено без розгляду.Ухвалюючи такі рішення суди виходили з того, що заявником не було дотримано вимог частини сьомої статті 139 КАС України, а саме: до закінчення судових дебатів у справі заяву про стягнення понесених витрат на професійну правничу допомогу ні позивачем, ні його представником подано не було.

ОЦІНКА СУДУ

Витрати на професійну правничу допомогу належать до судових витрат, що, однак, не зумовлює висновку про їх обов'язкову наявність у кожній справі.

За загальним правилом, питання про стягнення таких витрат має вирішуватися судом одночасно із задоволенням позову такої сторони у рішенні, постанові або ухвалі. Разом з тим, суд може розглянути це питання і після вирішення справи, але лише за наявності визначених законом передумов: неможливості подати докази розміру понесених витрат внаслідок поважних причин з подачею відповідної заяви «про це» до закінчення судових дебатів.

Певної форми відповідної заяви та вимог до її змісту законом не передбачено, отже, така заява може бути письмовою або усною (під час фіксування судового засідання технічними засобами).

Передбачена процесуальними нормами можливість подати суду протягом п'яти днів докази на підтвердження витрат на правничу допомогу з метою розподілу цих витрат й ухвалення з цього питання додаткового судового рішення є не способом заявити суду про необхідність вирішення цього питання (про яке сторона не висловлювалася раніше), а механізмом довести суду факт понесення цих витрат, як умову для їх розподілу.

Якщо ж до завершення розгляду сторона не заявила суду про розподіл витрат на професійну правничу допомогу, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді, й, відповідно, не надала документів, які ці витрати підтверджують, суд у такому випадку не має підстав розподіляти ці витрати. Не виникне підстав для їх розподілу шляхом ухвалення додаткового судового рішення відповідно до статті 252 КАС України й тоді, коли заява про розподіл витрат на правничу допомогу, як і докази, які ці витрати підтверджують, будуть подані суду вже після того, як цей суд розгляне справу й ухвалить відповідне рішення.

ВИСНОВКИ: зазначення ж у прохальній частині адміністративного позову узагальненої вимоги про стягнення судових витрат за результатами вирішення спору не може розцінюватись як належне звернення до суду із заявою про відшкодування судових витрат (в тому числі на правову допомогу), адже за такого викладу прохальної частини, без наведення жодних мотивів та обґрунтувань суд фактично позбавлений можливості встановити склад таких витрат, факт їх понесення та розмір.

КЛЮЧОВІ СЛОВА: правила розподілу судових витрат, вимоги до заяви про стягнення судових витрат, порядок ухвалення додаткового рішення