Правова позиція

Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду

згідно з Постановою

від 11 липня 2023 року

у справі № 726/78/23

Кримінальна юрисдикція

Щодо відсутності підстав для звільнення від відбування покарання військовослужбовця за невиконання ним наказу командира в умовах воєнного стану

ФАБУЛА СПРАВИ

Вироком суду першої інстанції ОСОБА_8 визнано винуватим у вчиненні злочину, передбаченого ч. 4 ст. 402 КК та призначено покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років. На підставі ст. 75 КК ОСОБА_8 звільнено від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком 2 роки та покладено на нього обов'язки, передбачені пунктами 1, 2 ч. 1 ст. 76 КК.

Вироком апеляційного суду вирок місцевого суду в частині призначеного покарання та звільнення від його відбування на підставі ст. 75 КК скасовано. Призначено ОСОБА_8 покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років. У решті вирок місцевого суду було залишено без зміни.

ОЦІНКА СУДУ

За змістом ч. 2 ст. 65 КК особі, яка вчинила злочин, має бути призначено покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження вчинення нових злочинів.

Скасовуючи вирок місцевого суду в частині призначеного ОСОБА_8 покарання, апеляційний суд дійшов обґрунтованого висновку про безпідставність звільнення засудженого від відбування призначеного йому покарання з випробуванням на підставі положень ст. 75 КК. При цьому апеляційний суд урахував ступінь тяжкості вчиненого ОСОБА_8 злочину, який відповідно до вимог ст. 12 КК відноситься до категорії тяжких, конкретні обставини його вчинення, а саме те, що ОСОБА_8 уклав контракт на проходження військової служби, добровільно взяв на себе обов'язки військовослужбовця і в період воєнного стану під час військової агресії ворога відкрито відмовився виконати наказ командира вибути до місця дислокації в район ведення бойових дій.

Апеляційний суд правильно погодився із твердженнями сторони обвинувачення про те, що як у матеріалах кримінального провадження, так і у вироці місцевого суду відсутні дані на підтвердження того, що ОСОБА_8 намагався виправити наслідки вчиненого, які конкретні дії для цього він вживав, а тому визнання ним своє винуватості під тиском неспростовних доказів є формальним і таким, що зроблене з метою уникнення справедливого покарання.

Посилання захисника ОСОБА_9 на неврахування апеляційним судом того, що злочин ОСОБА_8 вчинено у зв'язку із тяжкими сімейними обставинами, не знайшли свого підтвердження в матеріалах кримінального провадження. Не підтверджено таких обставин захисником шляхом долучення до касаційної скарги належних доказів таких фактів.

ВИСНОВКИ: як правильно наголосив суд апеляційної інстанції, звільнення від відбування покарання з випробуванням військовослужбовця за невиконання ним наказу в умовах воєнного стану, а саме наказу на вибуття в район бойових дій для захисту Батьківщини від збройної агресії ворога, не лише не сприятиме запобіганню вчиненню нових кримінальних правопорушень іншими особами, а навпаки створить у таких осіб впевненість у безкарності за відмову від виконання наказів командирів, а також відмову від захисту Батьківщини. Вказане свідчить про підвищену суспільну небезпечність вчиненого злочину, оскільки може призвести до підриву військової дисципліни, розлагодженості дій, спрямованих на захист суверенітету держави, що в умовах воєнного стану є неприпустимим.

КЛЮЧОВІ СЛОВА: військові злочини, кримінальна відповідальність військовослужбовців, непокора