Правова позиція
Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду
згідно з Постановою
від 22 травня 2023 року
у справі № 185/3395/15-к
Кримінальна юрисдикція
Щодо доведення винуватості особи поза розумним сумнівом
ФАБУЛА СПРАВИ
За вироком суду першої інстанції ОСОБА_7 та ОСОБА_6 визнано винуватими у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 276 КК, та призначено покарання у виді позбавлення волі на строк 2 роки.
На підставі ч. 1 ст. 49, ч. 5 ст. 74 КК звільнено ОСОБА_7 та ОСОБА_6 від призначеного покарання, у зв`язку із закінченням строків давності.
Апеляційний суд ухвалою у змінив вирок суду першої інстанції в частині вирішення цивільного позову.
ОЦІНКА СУДУ
Оцінка доказів з точки зору їх достовірності та достатності для висновків є перш за все завданням судів попередніх інстанцій. Однак Суд має перевірити, чи керувалися суди під час оцінки доказів принципами, закладеними Конституцією та кримінальним процесуальним законом, а також чи достатньо мотивовані рішення суду про прийняття або відхилення тих чи інших доказів, чи є ці мотиви логічними і чи приймалися судами всі важливі фактори, необхідні для оцінки окремого доказу чи їх сукупності.
Вирішуючи питання достатності встановлених під час змагального судового розгляду доказів для визнання особи винуватою, суд має керуватися стандартом доведення (стандартом переконання) «поза розумним сумнівом» (частини 2 та 4 ст. 17 КПК).
ВИСНОВКИ: питання про винуватість чи невинуватість особи має бути вирішено на підставі безстороннього та неупередженого аналізу наданих сторонами обвинувачення і захисту доказів, які свідчать за чи проти тієї або іншої версії подій. Суд не може залишити без уваги частину доказів та встановлених на їх підставі обставин лише з тієї причини, що вони суперечать версії обвинувачення. Наявність неспростованих доказів, які свідчать про можливість іншої версії інкримінованої події, є підставою для розумного сумніву в доведеності винуватості особи.
КЛЮЧОВІ СЛОВА: засади кримінального судочинства, дослідження доказів судом, стандарт доказування «поза розумним сумнівом», розумність сумніву
