Правова позиція
Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду
згідно з Постановою
від 07 лютого 2023 року
у справі № 922/672/21
Господарська юрисдикція
Щодо договору, до якого застосовуються положення п. 4 ч. 1 ст. 416 ЦК України
Аналогічна правова позиція висловлена
Касаційним господарським судом у складі Верховного Суду в постанові
від 13.09.2019 у справі № 910/10643/18
ФАБУЛА СПРАВИ
Прокурор звернувся до господарського суду в інтересах держави в особі районної державної адміністрації Харківської області та обласної державної адміністрації (правонаступник - селищна рада)з позовом до ТОВ "ОСТ-ІНВЕСТ" про припинення дії договорів та повернення земельних ділянок.
Рішенням господарського суду позовні вимоги прокурора задоволено у повному обсязі.
Постановою апеляційного господарського суду скасовано рішення господарського суду та ухвалено нове рішення, яким відмовлено у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.
ОЦІНКА СУДУ
Відповідно до статті 416 Цивільного кодексу України право користування земельною ділянкою для забудови припиняється у разі: 1) поєднання в одній особі власника земельної ділянки та землекористувача; 2) спливу строку права користування; 3) відмови землекористувача від права користування; 4) невикористання земельної ділянки для забудови протягом трьох років підряд. Право користування земельною ділянкою для забудови може бути припинене за рішенням суду в інших випадках, встановлених законом.
Пунктом 4 частини 7 статті 102-1 Земельного кодексу України передбачено, що право користування чужою земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис) та право користування чужою земельною ділянкою для забудови (суперфіцій) припиняються в разі невикористання земельної ділянки для забудови в разі користування чужою земельною ділянкою для забудови протягом трьох років.
Суперфіцій і оренда є окремими правовими інститутами, які регламентуються різними нормами Земельного кодексу України, Цивільного кодексу України. Відносини, пов`язані з орендою землі, регулюються також Законом України "Про оренду землі".
ВИСНОВКИ: положення пункту 4 частини 1 статті 416 Цивільного кодексу України врегульовують виключно відносини, що виникають з договору суперфіцію (надання права користування чужою земельною ділянкою для забудови), і не можуть бути застосовані до договору оренди земельної ділянки, в якому сторони мають право на власний розсуд визначати додаткові умови, що можуть вплинути на припинення/розірвання договору оренду землі.
КЛЮЧОВІ СЛОВА: землекористування, підстави припинення земельних прав, кваліфікація договору, підстави припинення права оренди земельної ділянки
