Правова позиція

Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду

згідно з Постановою

від 10 грудня 2020 року

у справі № 910/3262/16

Господарська юрисдикція

Щодо поширення мораторію на нарахування пені на час проведення антитерористичної операції на прострочену заборгованість зі сплати процентів за користування кредитом

ФАБУЛА СПРАВИ

ПрАТ «Азовелектросталь» та ТОВ «Азовська Сталеплавильна Компанія» звернулися до господарського суду із заявою про порушення провадження у справі про банкрутство ПрАТ «Азовзагальмаш» у зв`язку з неплатоспроможністю останнього.

Ухвалою попереднього засідання господарського суду затверджено реєстр вимог кредиторів боржника. Відмовлено у визнанні ПАТ «Дельта Банк» конкурсним кредитором боржника.

Постановою апеляційного господарського суду ухвалу господарського суду скасовано в частині визнання окремих вимог. Визнані вимоги вказаних кредиторів включено до реєстру вимог кредиторів окремо, як такі, що забезпечені заставою майна боржника.

ОЦІНКА СУДУ

Відповідно до частини першої статті 1050 Цивільного кодексу України, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.

За приписами частини другої статті 625 Цивільного кодексу України боржник зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням установленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Отже цивільне законодавство передбачає як випадки, коли боржник правомірно користується наданими йому коштами та має право не сплачувати кредитору свій борг протягом певного узгодженого часу, так і випадки, коли боржник повинен сплатити борг кредитору, однак не сплачує коштів, користуючись ними протягом певного строку неправомірно.

Проценти, що стягуються за прострочення виконання грошового зобов'язання за частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України, є спеціальним видом відповідальності за таке порушення зобов`язання. На відміну від процентів, які є звичайною платою за користування грошима, зокрема за договором позики, до них застосовуються загальні норми про цивільно-правову відповідальність.

Оскільки поведінка боржника не може бути одночасно правомірною та неправомірною, то регулятивна норма частини першої статті 1048 Цивільного кодексу України і охоронна норма частини другої статті 625 цього Кодексу не можуть застосовуватись одночасно. Тому за період до прострочення боржника підлягають стягненню проценти від суми позики (кредиту) відповідно до умов договору та частини першої статті 1048 Цивільного кодексу України як плата за надану позику (кредит), а за період після такого прострочення підлягають стягненню річні проценти відповідно до частини другої статті 625 Цивільного кодексу України як грошова сума, яку боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання, тобто як міра відповідальності за порушення грошового зобов`язання.

ВИСНОВКИ: судами правомірно включено до реєстру вимогу пені за несвоєчасне повернення процентів, у зв`язку з тим, що дія Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» поширювалась лише на нарахування штрафних санкцій на основну суму заборгованості за кредитними зобов'язаннями.

КЛЮЧОВІ СЛОВА: кредитне зобов'язання, порушення умов кредитного договору, АТО, стягнення боргу, правовідносини з банками, процедура банкрутства