Правова позиція

Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду

згідно з Постановою

від 06 червня 2023 року

у справі № 161/8834/22

Кримінальна юрисдикція

Щодо обставини, яка не є підставою для застосування до обвинуваченого при призначенні покарання ст.ст. 69, 75 КК України

Фабула справи: за вироком суду першої інстанції ОСОБА_7 засуджено за ч. 4 ст. 185 КК України до покарання у виді позбавлення волі строком на 5 років. Стягнуто процесуальні витрати, а також вирішено долю речових доказів.

Ухвалою апеляційного суду вирок суду першої інстанції залишено без змін.

Мотивація касаційної скарги: захисник зазначає про незастосування судами положення ст. 69 та ст. 75 КК України, що призвело до невідповідності призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення й особі засудженого через суворість. Захисник стверджує, що суди порушили загальні засади призначення покарання, внаслідок чого визначили засудженому занадто суворе покарання. Вважає, що суди належним чином не врахували конкретних обставин кримінального провадження, обставин, які пом'якшують покарання, позицію потерпілого в частині призначеного засудженому покарання, що у свої сукупності, на думку захисника, давало судам підстави призначити засудженому покарання із застосуванням положень ст. 69 КК України, а також для звільнення його на підставі ст. 75 КК України від відбування покарання з випробуванням.

Правова позиція Верховного Суду: визначені у ст. 65 КК України загальні засади призначення покарання наділяють суд правом вибору покарання, ця функція за своєю правовою природою є дискреційною, оскільки потребує врахування та оцінки конкретних обставин справи, ступеня тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особи винного, обставин, що впливають на покарання. Більш суворий вид покарання з числа передбачених за вчинене кримінальне правопорушення призначається лише у разі, якщо менш суворий вид покарання буде недостатній для виправлення особи та попередження вчинення нею нових кримінальних правопорушень.

Кримінальний закон передбачає у виключних випадках можливість застосування положень ст. 69 КК України лише за наявності кількох обставин, що пом'якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення та з урахуванням особи винного. Підставами призначення більш м'якого покарання є дві групи чинників, які характеризують як вчинене кримінальне правопорушення так і особу винного: 1) наявність декількох обставин, що пом'якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення; 2) дані, які певним чином характеризують особу винного.

При цьому, суд повинен встановити наявність не однієї, а кількох таких обставин та ці обставини повинні істотно знижувати ступінь тяжкості кримінального правопорушення. Одночасно їх наявність впливає і на рівень небезпечності особи винного.

При визначенні поняття обставин, що істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, суд повинен виходити з того, що вказаний чинник має оціночний характер і залежить від індивідуальних особливостей встановлених обставин конкретного кримінального правопорушення у взаємозв`язку з системним тлумаченням положень ст.ст. 65, 66, 69 КК України та з урахуванням ролі, яку виконувала особа, визнана винною у вчиненні кримінального правопорушення, її поведінки та характеру дій під час його вчинення, негативних наслідків спричинених кримінальним правопорушенням та вжитих заходів по їх усуненню, іншими факторами, які безпосередньо впливають на суспільну небезпеку кримінального правопорушення та особу винного. Суд, застосовуючи положення ст. 69 КК України при призначенні покарання, зобов`язаний не лише перерахувати обставини, що його пом'якшують, а й обґрунтувати, яким чином такі обставини істотно знизили чи мали б знизити ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення.

За правилами ст. 75 КК України у разі, якщо суд при призначенні покарання у виді позбавлення волі на строк не більше п'яти років, ураховуючи тяжкість злочину, особу винного та інші обставини справи, дійде висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання, він може звільнити вказану особу від відбування заходу примусу з випробуванням, умотивувавши належним чином своє рішення.

Висновки: факт того, що перед взяттям обвинуваченого під варту він пройшов медичну комісію та за станом здоров`я був визнаний придатним до несення військової служби не є підставою для застосування до обвинуваченого при призначенні покарання ст.ст. 69, 75 КК України.

Ключові слова: правила призначення покарання, злочини проти власності, підстави звільнення від відбування покарання