Правова позиція

Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду

згідно з Постановою

від 17 травня 2023 року

у справі № 910/5851/22

Господарська юрисдикція

Щодо порядку визначення судді для розгляду конкретної справи

Фабула справи: ТОВ "СКН "Сучасна комерційна нерухомість" звернулося в господарський суд з позовом до ТОВ "Таймкол", Державного підприємства "Сетам" та Відділу примусового виконання рішень Департаменту Державної виконавчої служби Міністерства юстиції України про визнання недійсним електронного аукціону (торги) з реалізації арештованого майна АТ "Київмедпрепарат".

Ухвалою господарського суду позовну заяву залишено без руху.

Ухвалою господарського суду позовну заяву повернуто позивачу з підстав не усунення недоліків позовної заяви.

Постановою апеляційного господарського суду ухвалу господарського суду скасовано, а позовну заяву передано на стадію вирішення питання про відкриття провадження у справі.

Мотивація касаційної скарги: Відділ примусового виконання рішень Департаменту Державної виконавчої служби Міністерства юстиції України зазначає, що судом апеляційної інстанції під час перегляду ухвали місцевого господарського суду порушено ч. 1 ст. 32 ГПК України щодо визначення складу суду.

Правова позиція Верховного Суду: згідно зі ст. 6 ГПК України у господарських судах функціонує Єдина судова інформаційно-телекомунікаційна система. Позовні та інші заяви, скарги та інші передбачені законом процесуальні документи, що подаються до господарського суду і можуть бути предметом судового розгляду, в порядку їх надходження підлягають обов'язковій реєстрації в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі в день надходження документів. Визначення судді або колегії суддів (судді-доповідача) для розгляду конкретної справи здійснюється Єдиною судовою інформаційно-телекомунікаційною системою у порядку, визначеному цим Кодексом (автоматизований розподіл справ).

Відповідно до пп. 17.4 п. 17 Розділу ХІ "Перехідні положення" ГПК України до визначення Положенням про Єдину судову інформаційно-телекомунікаційну систему та/або положеннями, що визначають порядок функціонування її окремих підсистем (модулів), можливості вчинення передбачених цим Кодексом дій з використанням підсистем (модулів) Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи такі дії вчиняються в такому порядку:

1. визначення судді або колегії суддів (судді-доповідача) для розгляду конкретної справи здійснюється до приведення Положення про автоматизовану систему документообігу суду у відповідність із цією редакцією Кодексу в частині порядку визначення судді або колегії суддів для розгляду конкретної справи, але не довше, ніж три місяці з дня набрання чинності цією редакцією Кодексу, - за допомогою автоматизованої системи документообігу суду за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу;
2. після приведення Положення про автоматизовану систему документообігу суду у відповідність із цією редакцією Кодексу в частині порядку визначення судді або колегії суддів для розгляду конкретної справи - за допомогою автоматизованої системи документообігу суду за правилами, встановленими цією редакцією Кодексу.

Згідно з ч. 1 ст. 32 ГПК України визначення судді, а в разі колегіального розгляду - судді-доповідача для розгляду конкретної справи здійснюється Єдиною судовою інформаційно-телекомунікаційною системою під час реєстрації документів, зазначених в ч. 2 ст. 6 цього Кодексу, а також в інших випадках визначення складу суду на будь-якій стадії судового процесу, з урахуванням спеціалізації та рівномірного навантаження для кожного судді, за принципом випадковості та в хронологічному порядку надходження справ.

Ч. 13 ст. 32 ГПК України визначено, що справа, розгляд якої розпочато одним суддею чи колегією суддів, повинна бути розглянута тим самим суддею чи колегією суддів, за винятком випадків, які унеможливлюють участь судді у розгляді справи, та інших випадків, передбачених цим Кодексом.

Рішенням Ради суддів України №30 від 26.11.2010 затверджено "Положення про автоматизовану систему документообігу суду". Відповідно до пп. 2.3.44 (розподіл судових справ шляхом передачі судової справи раніше визначеному у судовій справі судді) п. 2.3 (розподіл судових справ між суддями) Положення (у редакції рішення Ради суддів України №25 від 02.04.2015 чинній на час здійснення розподілу заяви про забезпечення позову та позовної заяви у цій справі), раніше визначеному в судовій справі головуючому судді (судді-доповідачу) передаються також заяви про забезпечення позову, доказів.

У даному випадку передача раніше визначеному судді чи судді-доповідачу, без застосування авторозподілу справи, заяв, клопотань, скарг та інших документів, що подані після визначення автоматизованою системою судді (судді-доповідача) для розгляду конкретної справи, обумовлена процесуальною пов`язаністю розгляду таких документів в одній конкретній справі, крім випадків, коли приписами процесуального закону встановлено окремий розгляд таких заяв, клопотань, скарг тощо, тобто їх розгляд згідно з вимогами закону здійснюється окремо від конкретної справи в іншому провадженні, яке є іншою конкретною справою у розумінні автоматизованого розподілу справи для визначення складу суду.

При цьому, слід враховувати, що, оскільки зазначеним вище передбачено, що раніше визначеному в судовій справі судді передаються заяви про забезпечення позову, а за ч. 1 ст. 138 ГПК України заява про забезпечення позову може бути подана як після подання позову, так і до подання позовної заяви, тому логічним і послідовним є висновок про те, що в разі, коли заяву про забезпечення позову подано до подання позовної заяви та визначено суддю (суддю-доповідача) для розгляду цієї конкретної справи, то відповідна позовна заява, яка подається в порядку, визначеному ч. 3 ст. 138 ГПК України, також повинна бути передана раніше визначеному в цій судовій справі судді без застосування автоматизованого розподілу, тобто, тому судді, який був раніше визначений для розгляду конкретної справи у зв`язку з поданням заяви про забезпечення позову.

Крім того, у даному випадку окремий розгляд позову та заяви про забезпечення позову у різних конкретних справах унеможливлює реалізацію приписів ч.ч. 9 і 13 ст. 145 ГПК України щодо скасування заходів забезпечення позову судом, який розглядає позовну заяву по суті.

Отже, колегія суддів погоджується з висновком суду апеляційної інстанції, що позовна заява безпідставно не була передана судді, що був раніше визначений для розгляду цієї конкретної справи у зв`язку з поданням заяви про забезпечення позову.

Висновки: системний аналіз приписів ст.ст. 6 і 32 ГПК України, з урахуванням п. 17.4 Перехідних положень ГПК України в частині порядку визначення судді для розгляду конкретної справи дає підстави для таких висновків:

1. автоматизованою системою визначається суддя для розгляду конкретної справи, а не окремої заяви, клопотання, скарги та інших документів, крім випадків, коли розгляд таких документів в іншому (окремо від основної справи) провадженні встановлено процесуальним законом;
2. після визначення автоматизованою системою судді для розгляду конкретної справи всі заяви, клопотання, скарги та інші документи, що надходять у цій справі, передаються цьому судді без застосування автоматизованого розподілу, оскільки предметом автоматизованого розподілу є саме конкретна справа, а не заява чи скарга у справі, крім випадків, встановлених процесуальним законом, наприклад, ч. 1 ст. 323 ГПК України;
3. Положення про автоматизовану систему документообігу суду, затверджене рішенням Ради суддів України №30 від 26.11.2010 для визначення судді (судді-доповідача) застосовується в частині, що не суперечить приписам ст. 32 ГПК України з огляду на вимоги п. 17.4 Перехідних положень ГПК України, а тому перелік випадків передачі заяв (позовних заяв), клопотань, скарг та інших документів, що передаються у конкретній справі, раніше визначеному судді без застосування авторозподілу справи не є вичерпним.

Недотримання такого порядку визначення судді для розгляду конкретної справи може мати негативні процесуальні наслідки.

Ключові слова: ЄСІТС, порядок формування складу суду, засади використання АСДС, порушення норм процесуального права