Правова позиція

Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду

згідно з Постановою

від 13 квітня 2023 року

у справі № 552/4179/20

Кримінальна юрисдикція

Щодо порядку використання результатів негласних слідчих (розшукових) дій в інших цілях або передання інформації

Фабула справи: вироком суду першої інстанції ОСОБА_7 визнано невинуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 289 КК України, та виправдано за недоведеністю вчинення ним кримінального правопорушення.

Вироком апеляційного суду вказаний вище вирок в частині виправдання ОСОБА_7 за ч. 2 ст. 289 КК України - скасовано та ухвалено новий вирок, яким ОСОБА_7 визнано винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 289 КК України, та призначено йому покарання у виді позбавлення волі терміном на 5 років з конфіскацією 1/2 частини належного йому майна.

Мотивація касаційної скарги: захисник ОСОБА_6 зауважує, що матеріали за результатами проведення негласної слідчої (розшукової) дії (далі - НСРД) (а саме зняття інформації з транспортних телекомунікаційних мереж) в рамках іншого кримінального провадження за підозрою ОСОБА_13, ОСОБА_14 та ОСОБА_15 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 185 КК України, як доказ вини ОСОБА_7 у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення, долучено судом апеляційної інстанції до матеріалів справи з порушенням ч. 1 ст. 257 КПК України, оскільки матеріали кримінального провадження за обвинуваченням ОСОБА_7 не містять відповідної ухвали слідчого судді про використання таких матеріалів НСРД. До того ж поза увагою апеляційного суду залишився той факт, що вказані матеріали НСРД так і не були відкриті стороні захисту в порядку, передбаченому ч. 12 ст. 290 КПК України, під час розгляду кримінального провадження в суді першої інстанції.

Правова позиція Верховного Суду: поза увагою апеляційного суду залишився той факт, що матеріали НСРД у виді зняття інформації з транспортних телекомунікаційних мереж так і не були відкриті стороні захисту в порядку, передбаченому ч. 12 ст. 290 КПК України, під час розгляду кримінального провадження в суді першої інстанції.

Апеляційний суд також дійшов передчасного висновку про належність та допустимість зазначеного доказу, оскільки він отриманий стороною обвинувачення в порядку ст. 165 КПК України, на підставі ухвали суду та з огляду на те, що на момент винесення ухвали судом та її виконання матеріали за результатами НСРД в рамках іншого кримінального провадження щодо ОСОБА_15, ОСОБА_14 та ОСОБА_13 з вказаних матеріалів вже було знято гриф секретності та вони були відкриті сторонам, а, тому в даному випадку отримання зазначених доказів саме в порядку, визначеному ст. 257 КПК України, не потребувалося.

Таким чином, суд апеляційної інстанції допустив істотні порушення вимог кримінального процесуального закону які призвели до передчасних висновків про винуватість засудженого ОСОБА_7 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 289 КК України.

Висновки: аналіз ст. 257 КПК України вказує на те, що вона не містить будь-яких винятків або застережень залежно від того, чи знято з матеріалів НСРД гриф секретності та чи були вони відкриті сторонам в рамках іншого кримінального провадження.

Ключові слова: порядок проведення НСРД, використання результатів НСДР, порушення вимог КПК