Правова позиція
Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду
згідно з Постановою
від 12 квітня 2023 року
у справі № 369/12184/19
Цивільна юрисдикція
Щодо правомірності передання майна в іпотеку за наявності нотаріально посвідченої довіреності власника майна другому з подружжя на розпорядження майном
Фабула справи: ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до ПАТ «Імексбанк» (правонаступник за договором відступлення права вимоги ТОВ «Кредит Інвестмент Груп»), треті особи: ОСОБА_2 , ТОВ «Нова-інвест», приватний нотаріус, про визнання договору іпотеки недійсним.
Позовні вимоги обгрунтовувала тим, що за оспорюваним договором в іпотеку банку було передано земельну ділянку, яка належить їй на праві власності, та житловий будинок, який належить їй на підставі свідоцтва про право власності на нерухоме майно. Договором іпотеки забезпечено вимогу банку за кредитним договором, укладеним між АКБ «Імексбанк» та ТОВ «Нова-Інвест». Про укладений кредитний договір та договір іпотеки вона не була обізнана, а дізналася про них лише після подання кредитором позовної заяви щодо звернення стягнення на майно. Вважає, що договір іпотеки не відповідає вимогам законодавства і має бути визнаний недійсним, оскільки він укладений на підставі довіреності, яка не надавала права укладати договір іпотеки щодо житла позивача.
Заочним рішенням суду першої інстанції, залишеним без змін постановою апеляційного суду, позов ОСОБА_1 задоволено.
Мотивація касаційної скарги: ТОВ «Кредіт Інвестмент Груп» вказує, що суди на порушення ст.ст. 76, 77,79, 80 ЦПК України суди не врахували, що ОСОБА_1 надала свою згоду на передачу в іпотеку майна, і така згода висловлена письмово у формі нотаріально посвідченої довіреності, виданій її чоловіку ОСОБА_2, вчиняти від її імені дії всі дозволені законом правочини, в тому числі передавати в заставу споруди та інше майно.
Правова позиція Верховного Суду: відповідно до ч. 2 ст. 369 ЦК України та ч. 2 ст. 65 СК України при укладенні одним з подружжя договору щодо розпорядження спільним майном вважається, що він діє за згодою другого з подружжя.
При цьому наявність згоди одного з подружжя на укладення другим з подружжя договору щодо розпорядження спільним майном наділяє його необхідним обсягом повноважень на вчинення такого правочину.
Положення ч. 2 ст. 369 ЦК України та ч. 2 ст. 65 СК України з урахуванням п. 6 ст. 3 ЦК України спрямовані на захист прав саме добросовісного набувача, а тому саме в разі його недобросовісності договір може бути визнаний недійсним.
Можливість визнання недійсним договору щодо розпорядження майном, яке перебуває в спільній власності, залежить від встановлення недобросовісності третьої особи ? контрагента за таким договором (постанова Великої Палати Верховного Суду від від 29 червня 2021 року у справі № 916/2813/18 (провадження № 12-71гс20).
Згода подружжя на вчинення іншим з подружжя правочину є за своєю правовою природою окремим одностороннім правочином, що має бути укладений письмово.
Аналіз положень закону, які визначають порядок розпорядження майном, що знаходиться у спільній сумісній власності подружжя, дозволяє дійти висновку, що чоловік та дружина розпоряджаються цим майном за взаємною згодою, наявність якої презюмується при укладенні договорів одним з подружжя.
Довіреністю визнається письмове повноваження, яке видає одна сторона (довіритель) іншій (представнику) для представництва перед третіми особами. Довіреність - це односторонній правочин, що фіксує межі повноважень представника, який, діючи на підставі довіреності, створює права та обов`язки безпосередньо для довірителя.
Відповідно до ч. 1 ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Довіреність же як один із способів представництва дає можливість або зобов`язує представника вчинити в майбутньому правочин від імені особи, яку представляють (ч. 1 ст. 237 ЦК України).
У довіреності мають бути чітко визначені юридичні дії, які належить вчинити представнику, при цьому зазначені дії мають бути правомірними, конкретними та здійсненними.
У справі, яка переглядається, нотаріально посвідченою довіреністю позивач уповноважила свого чоловіка ОСОБА_2 вчиняти від її імені всі дозволені законом правочини щодо управління та розпорядження всім її майном, з чого б воно не складалося і де б воно не знаходилось, купувати, продавати, приймати в дар, міняти, заставляти та приймати в заставу споруди та інше майно, провадити розрахунки по укладеним угодам, передавати майно в користування або в оренду.
За змістом цієї довіреності позивач надала право ОСОБА_2, який є її чоловіком та співвласником набутого у шлюбі майна (з урахуванням презумпції спільності набутого у шлюбі майна), розпоряджатися усім належним їй майном, в тому числі передавати його у заставу, а за ст. 757 ЦК України іпотека є видом застави.
Висновки: за наявності нотаріально посвідченої довіреності власника майна другому з подружжя щодо розпорядження майном з правом передавати його у заставу, у кредитора (іпотекодержателя) не було розумних сумнівів чи підстав вважати, що згода на передачу майна в іпотеку не надана.
Ключові слова: забезпечення зобов’язання, майнові права подружжя, захист права власності, повноваження іпотекодавця
