Правова позиція

Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду

згідно з Постановою

від 07 лютого 2023 року

у справі № 187/1548/15-к

Кримінальна юрисдикція

Щодо призначення більш м'якого покарання, ніж передбачено законом (ст. 69 КК України)

ФАБУЛА СПРАВИ

Вироком суду першої інстанції ОСОБА_7 засуджено за частиною 3 статті 187 Кримінального кодексу України (далі - КК) із застосуванням статті 69 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки 4 місяці з конфіскацією майна.

Цим же вироком засуджено ОСОБА_8 та ОСОБА_9.

Справа переглядалась судами неодноразово.

За результатами нового апеляційного розгляду, апеляційний суд оскарженим вироком скасував вирок суду першої інстанції в частині призначеного покарання і засудив ОСОБА_7 за частиною 3 статті 187 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк 8 років з конфіскацією майна.

ОЦІНКА СУДУ

Відповідно до статей 50, 65 КК особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів. Виходячи з указаної мети й принципів справедливості, співмірності та індивідуалізації покарання, воно повинно бути адекватним характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу винного. При виборі покарання мають значення й повинні братися до уваги обставини, які його пом'якшують і обтяжують.

У цьому кримінальному провадженні апеляційний суд виходив з того, що засуджений у співучасті з іншими особами вчинив особливо тяжкий корисливий злочин із застосуванням вогнепальної зброї та насильства щодо потерпілих серед яких були неповнолітні. Те, що засуджений особисто не спричиняв тілесних ушкоджень потерпілим суд обґрунтовано оцінив як обставину, що не зменшує ступінь суспільної небезпеки вчиненого злочину, адже блокуючи можливість потерпілим залишити місце злочину, він діяв відповідно спільного умислу, раніше визначеної ролі та обстановки, що склалася.

Апеляційний суд не погодився з посиланням місцевого суду на те, що наявність у засудженого малолітньої дитини-інваліда та потреба лікування органів зору може вважатись позитивною характеристикою особи та пом`якшуючою обставиною, а отже впливати на покарання.

Зважаючи на вказівки касаційного суду в сукупності з характером установлених конкретних дій засудженого, апеляційний суд не встановив обставин, які б істотно знижували тяжкість вчиненого злочину, а отже і підстав для застосування до нього положень статті 69 КК.

ВИСНОВКИ: частина 1 статті 69 КК надає повноваження суду у виключних випадках призначити більш м'яке покарання, ніж мінімальне покарання, передбачене законом за відповідний злочин, лише «за наявності кількох обставин, що пом'якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину», тобто якщо певні обставини або сукупність обставин одночасно відповідають двом умовам, визначеним в законі: вони (1) можуть бути визнані такими, що пом'якшують покарання відповідно до частин 1 та/або 2 статті 66 КК, і (2) істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину.

Крім того, ці обставини чи сукупність обставин мають знаходитися в причинному зв'язку з цілями та/або мотивами злочину, роллю, яку виконувала особа, визнана винуватою, у вчиненні злочину, її поведінкою під час вчинення злочину та іншими факторами, які безпосередньо впливають на суспільну небезпеку злочину та/або небезпечність винуватця.

КЛЮЧОВІ СЛОВА: злочини проти власності, розбій, правила призначення покарання