Правова позиція

Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду

згідно з Постановою

від 08 березня 2023 року

у справі № 2-2236/12

Цивільна юрисдикція

Щодо можливості впливу передачі виконавчого провадження з одного органу державної виконавчої служби до іншого на обчислення строку пред'явлення виконавчого документа до виконання

ФАБУЛА СПРАВИ

Виконавець відділу Державної виконавчої служби міжрегіонального управління Міністерства юстиції звернулася до суду з поданням про видачу дубліката виконавчого листа по справі № 2-2236/12.

Ухвалою суду першої інстанції подання державного виконавця про видачу дубліката виконавчого листа задоволено.

Постановою апеляційного суду ухвалу суду першої інстанції скасовано та ухвалено нове судове рішення про відмову у задоволенні вищевказаного подання виконавця.

ОЦІНКА СУДУ

Статтею 12 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що виконавчі документи можуть бути пред'явлені до примусового виконання протягом трьох років. Цей строк встановлюється з наступного дня після набрання ним законної сили чи закінчення строку, встановленого в разі відстрочки чи розстрочки виконання рішення, а якщо рішення підлягає негайному виконанню - з наступного дня після його прийняття. Строки пред'явлення виконавчого документа до виконання перериваються у разі пред'явлення виконавчого документа до виконання.

Факт втрати виконавчого листа є свідченням неможливості виконання рішення суду, а обставини, за яких це сталось, не можуть негативно впливати на права стягувача. Відсутність виконавчого листа, своєчасно пред`явленого стягувачам, перешкоджає виконанню рішення суду та порушує його права.

На відміну від остаточного закінчення виконавчого провадження чи повернення виконавчого документа стягувачу, при зміні органу державної виконавчої служби чи його компетенції, передачі матеріалів виконавчого провадження до іншого органу ДВС стадія виконання судового рішення не припиняється і не переривається, отже правила частин п'ятої та шостої статті 12 Закону України «Про виконавче провадження» (частини третьої статті 23 Закону України «Про виконавче провадження» від 21 квітня 1999 року № 606-XIV) не застосовуються.

Скасовуючи ухвалу суду першої інстанції та ухвалюючи нове судове рішення про відмову у задоволенні подання державного виконавця про видачу дублікату виконавчого листа, апеляційний суд виходив із того, що виконавче провадження було закінчене, а на момент звернення державного виконавця з поданням до суду сплив строк пред'явлення виконавчого документу до виконання. Також суд апеляційної інстанції виходив із того, що у разі якщо такий строк закінчився, зацікавлена особа, яка звертається до суду з заявою про видачу дубліката виконавчого документа, має одночасно ставити питання про поновлення строку для пред'явлення виконавчого документу до виконання.

Суд першої інстанції, встановивши, що виконавчий лист суду щодо стягнення з ОСОБА_1 заборгованості на користь КП «Рембудмонтаж» було пред'явлено до примусового виконання стягувачем та втрачено під час його пересилання між відділами ДВС, тобто за обставин, які не залежали від стягувача, а рішення суду не виконано, дійшов правильного висновку про задоволення подання державного виконавця про видачу дубліката втраченого виконавчого документа.

ВИСНОВКИ: передача виконавчого провадження з одного органу державної виконавчої служби до іншого не впливає на обчислення строку пред'явлення виконавчого документа до виконання.

КЛЮЧОВІ СЛОВА: порядок видачі дубліката виконавчого документа, строки пред’явлення виконавчих документів до виконання, порядок передачі матеріалів виконавчого провадження