Правова позиція
Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду
згідно з Постановою
від 09 лютого 2023 року
у справі № 640/17686/19
Адміністративна юрисдикція
Щодо дискримінаційності правового регулювання визначення місця встановлення вузла обліку для оператора ГРМ та іншого суб'єкта господарювання (не оператора ГРМ)
Фабула справи: ОСОБА_1 подав позов до Національної комісії, що здійснює державне регулювання в сферах енергетики та комунальних послуг (далі - Комісія, НКРЕКП), у якому просив визнати протиправними та нечинними положення абз. 4 п. 4 глави 1 розділу V Кодексу газорозподільних систем в частині: «…та збігається з місцем забезпечення потужності, від якого замовник забезпечує будівництво газових мереж внутрішнього газопостачання відповідно до вихідних даних Оператора ГРМ, визначених в технічних умовах приєднання».
Підставою позову було те, що зважаючи на особливості місця приєднання та місця забезпечення потужності, відбувається дискримінація замовників, які обрали іншого суб`єкта господарювання для будівництва газопроводу до земельної ділянки замовника, оскільки у такому випадку лічильник встановлюється в місці забезпечення потужності, яке, майже завжди, прокладено під автодорогами, що ускладнює процедури встановлення лічильника (вузла обліку), навіть унеможливлює їх встановлення. Тому позивач просив скасувати норму, яка визначала місце приєднання в місці забезпечення потужності.
Рішенням адміністративного суду в задоволенні позовних вимог відмовлено.
Постановою апеляційного суду рішення адміністративного суду скасовано та ухвалено нове про задоволення позовних вимог.
Мотивація касаційної скарги: Комісія зазначає, що наразі відсутній висновок Верховного Суду чи оскаржувані положення п. 7 глави 2 розділу V Кодексу газорозподільних систем в оскаржуваній позивачем частині є такими, що мають дискримінаційний характер.
Правова позиція Верховного Суду: оператор ГРМ отримує право на встановлення вузла обліку природного газу (лічильника) на межі земельної ділянки, або, за згодою замовника, на земельній ділянці замовника, у свою чергу замовник, який обрав іншого суб`єкта господарювання (крім Оператора ГРМ) повинен здійснювати встановлення вузла обліку (лічильника) в місці забезпечення потужності.
Таким чином Оператор ГРМ та інший суб`єкт господарювання, який не є оператором ГРМ, фактично мають неоднакові обсяг прав та обов`язків, що свідчить про нерівність останніх в межах правовідносин, які розглядаються.
Державні будівельні норми «Газопостачання», затверджені наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 15 листопада 2018 року №305 (ДБН В.2.5-20-2018) встановлено вимоги проектування при новому будівництві, реконструкції, капітальному ремонті та технічному переоснащенні наявних систем постачання, що забезпечують споживачів природним газом із надлишковим тиском не більше 1, 2 МПа, а також скрапленими вуглеводневими газами із надлишковим тиском не більше 1,6 МПа.
Так, відповідно до положень розділу 9 «Внутрішнє улаштування газопостачання» ДБН В.2.5-20-118 місце розташування вузлів обліку газу, крім тих, що складаються з побутових лічильників вимоги до якого встановлюються нормативно-правовими актами і нормативно-технічними їй, повинне бути максимально близько до точки розмежування газопроводів споживача та операторів газорозподільних мереж наскільки це технічно можливо.
Вузли обліку газу, у тому числі що складаються з побутових лічильників газу (прилади обліку), повинні встановлюватися: у газифікованому приміщенні, у нежитловому приміщенні газифікованого житлового будинку, що має природну вентиляцію; у суміжному з газифікованим приміщенні виробничого будинку та котельної, сполученими з ним відкритим отвором; у ГРП, ШГРП, ГРПБ; зовні будинку.
Встановлення приладів обліку зовні будинку передбачається відкритим, під навісом, в шафах або інших конструкціях, що забезпечують їх захист від зовнішніх впливів за умови, що можливість такого встановлення вказана в паспорті виробника.
Отже, установка лічильників газу повинна передбачатися із умов зручності їх монтажу, обслуговування та ремонту, а також згідно з експлуатаційною документацією виробника.
В той же час, за умови встановлення не оператором ГРМ вузла обліку з дотриманням п. 7 глави 2 розділу V Кодексу, ускладнюється дотримання вимог ДБН В.2.5-20-2018.
Тобто, порівнюючи оскаржувані норми Кодексу та наведені положення ДБН, суд апеляційної інстанції погодився з твердженнями позивача щодо різного правового регулювання визначення місця встановлення вузла обліку для оператора ГРМ та іншого суб`єкта господарювання (не оператора ГРМ).
Проаналізувавши правове регулювання спірних правовідносин, очевидним є факт перебування в нерівному становищі суб`єктів ринку природного газу, які надають проектно-будівельні послуги, у порівнянні з оператором ГРМ, який надає аналогічні послуги, проте знаходиться у вигіднішому становищі внаслідок застосування норм, які є предметом даного спору.
Висновки: внаслідок застосування п. 7 глави 2 розділу V Кодексу газорозподільних систем, для не оператора ГРМ встановлюються інші обов`язки, ніж для оператора ГРМ, які юридично є рівними при наданні аналогічних послуг, що є порушенням принципів правової визначеності, рівності та недискримінації.
Відтак, спірні норми є протиправними, оскільки встановлюють для суб`єктів ринку природного газу, які надають проектно-будівельні послуги та не є оператором ГРМ вимоги, які у порівнянні з вимогами для оператора ГРМ, ставлять цих суб`єктів у нерівне становище.
Ключові слова: обмеження прав споживачів, задоволення загальносуспільного інтересу, обсяг прав, обмеження монополізму.