Правова позиція

Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду

згідно з Постановою

від 22 вересня 2022 року

у справі № 715/3085/21

Кримінальна юрисдикція

Щодо обставин, які підлягають встановленню судом, при вирішенні питання про звільнення матері дитини від кримінальної відповідальності на підставі п. «в» ст. 1 Закону України «Про амністію у 2011 році»

ФАБУЛА СПРАВИ

Суд першої інстанції ухвалою відмовив у задоволенні заяви захисника ОСОБА_8 в інтересах підозрюваної ОСОБА_1 про застосування до неї Закону України «Про амністію у 2011 році» у кримінальному провадженні 3 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 332, ч. 3 ст. 358 КК України.

Апеляційний суд ухвалою скасував ухвалу суду першої інстанції, задовольнив заяву захисника ОСОБА_8, на підставі п. «в» ст. 1, статей 6, 8 Закону України «Про амністію у 2011 році» звільнив ОСОБА_1 від кримінальної відповідальності за вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 332, ч. 3 ст. 358 КК України, а кримінальне провадження - закрив.

ОЦІНКА СУДУ

Відповідно до п. «в» ст. 1 Закону України «Про амністію у 2011 році», звільняються від покарання у виді позбавлення волі на певний строк та від інших покарань, не пов`язаних з позбавленням волі, засуджені за умисні злочини, які не є тяжкими або особливо тяжкими відповідно до ст. 12 КК України та за злочини, вчинені з необережності, які не є особливо тяжкими відповідно до ст. 12 КК України, особи, не позбавлені батьківських прав, які на день набрання чинності цим Законом мають дітей, яким не виповнилося 18 років, або дітей-інвалідів незалежно від їх віку.

Згідно з п. «д» ст. 7 Закону України «Про амністію у 2011 році» амністія не може бути застосована до осіб, які мають неповнолітніх дітей або дітей-інвалідів і вчинили злочини, що посягають на життя, здоров'я, честь, гідність чи інші охоронювані законом права та інтереси цих дітей.

Ухвалою суду першої інстанції відмовлено у задоволенні заяви захисника ОСОБА_8 в інтересах ОСОБА_1 про застосування до неї Закону України «Про амністію у 2011 році» у кримінальному провадженні за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 332, ч. 3 ст. 358 КК України, зокрема з тих підстав, що вчинені підозрюваною дії посягали на права та інтереси дитини.

Суд апеляційної інстанції, встановивши під час апеляційного провадження те, що ОСОБА_1 не була позбавлена батьківських прав стосовно малолітньої ОСОБА_2, дійшов висновку про те, що ОСОБА_1 є суб`єктом Закону України «Про амністію у 2011 році» та підлягає звільненню від кримінальної відповідальності на підставі п. «в» ст. 1 цього Закону.

Разом із тим, суд апеляційної інстанції не спростував висновків суду першої інстанції про те, що дії ОСОБА_1 пов`язані з незаконним переправленням через державний кордон України її малолітньої дитини, тобто посягали на її законні права та інтереси. В ухвалі суду апеляційної інстанції взагалі відсутній аналіз зазначеного питання.

Відповідно до положень статей 1-9 Конвенції ООН «Про права дитини» від 20 листопада 1989 року держави-учасниці зобов'язуються поважати право дитини на збереження індивідуальності, включаючи громадянство, ім`я та сімейні зв'язки, як передбачається законом, не допускаючи протизаконного втручання. Також держави-учасниці забезпечують те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню.

Згідно зі ст. 16 Конвенції ООН жодна дитина не може бути об'єктом свавільного або незаконного втручання в здійснення її права на особисте і сімейне життя або незаконного посягання на її честь і гідність. Дитина має право на захист закону від такого втручання або посягання.

Крім того, відповідно до положень Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на проживання в сім'ї разом з батьками. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за порушення прав і обмеження законних інтересів дитини на охорону здоров'я, фізичний і духовний розвиток, навчання, невиконання та ухилення від виконання батьківських обов'язків відповідно до закону.

ВИСНОВКИ: колегія суддів касаційного суду погоджується з доводами касаційної скарги прокурора про те, що суд апеляційної інстанції, звільняючи ОСОБА_1 від кримінальної відповідальності за вчинення злочинів, передбачених ч. 1 ст. 332, ч. 3 ст. 358 КК України, на підставі п. «в» ст. 1 Закону України «Про амністію у 2011 році», не перевірив чи не вчиняла підозрювана вказані кримінальні правопорушення, що посягають на охоронювані інтереси неповнолітньої дитини.

КЛЮЧОВІ СЛОВА: відповідальність батьків, захист прав дитини, підстави звільнення від кримінальної відповідальності, підстави застосування амністії