Правова позиція

Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду

згідно з Постановою

від 14 грудня 2022 року

у справі № 754/10882/17[1]

Кримінальна юрисдикція

Щодо необхідності окремого оформлення у формі постанови рішення про залучення особи до участі в НСРД

ФАБУЛА СПРАВИ

За вироком Вищого антикорупційного суду ОСОБА_6 визнано винуватою у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України, та призначено їй покарання у виді позбавлення волі на строк 6 років з позбавленням права обіймати посади в органах державної влади на строк 3 роки з конфіскацією частини її майна. Вирішено питання щодо речових доказів, процесуальних витрат і заходів забезпечення кримінального провадження.

Апеляційна палата Вищого антикорупційного суду ухвалою апеляційні скарги захисників ОСОБА_11 і ОСОБА_8 залишила без задоволення, а вирок Вищого антикорупційного суду - без змін.

ОЦІНКА СУДУ

Згідно з вимогами ч. 1 ст. 275 КПК України під час проведення НСРД слідчий має право використовувати інформацію, отриману внаслідок конфіденційного співробітництва з іншими особами, або залучати цих осіб до проведення НСРД у випадках, передбачених цим Кодексом.

Усталена судова практика визначає, що під конфіденційним співробітництвом слід розуміти негласні відносини, що встановлюються уповноваженими органами з повнолітньою дієздатною особою і на засадах добровільності та конспіративності використовуються для вирішення завдань кримінального провадження. Слідчий має право використовувати інформацію, отриману від осіб, з якими встановлено конфіденційне співробітництво під час проведення НСРД, або залучати їх до проведення таких дій.

Залучення до конфіденційного співробітництва не є різновидом НСРД, а лише складовим елементом їх проведення, що вбачається із положень ч. 2 ст. 246 КПК України, де перераховуються види НСРД, які можуть проводиться у справах про тяжкі та особливо тяжкі злочини, серед яких залучення до конфіденційного співробітництва відсутнє. Залучення до конфіденційного співробітництва є лише засобом проведення різних видів НСРД.

Кримінальний процесуальний закон не забороняє стороні обвинувачення отримувати згоду на залучення до конфіденційного співробітництва та участь в інших НСРД, а також роз`яснювати заборону провокувати особу на вчинення злочину в день, що передує даті прийняття рішення про проведення контролю за вчиненням злочину чи ухвалення слідчим суддею рішення про дозвіл на проведення НСРД.

Крім того, день та час отримання від особи згоди на її залучення до конфіденційного співробітництва й участь у НСРД кримінальний процесуальний закон не пов'язує з тим, чи було на момент отримання такої згоди наявне рішення слідчого судді про дозвіл на проведення НСРД - аудіо- та відеоконтролю особи, оскільки виключно прокурор має право прийняти рішення про проведення такої НСРД, як контроль за вчиненням злочину, натомість слідчий суддя здійснює судовий контроль за законністю проведення НСРД, а не за підготовчими діями сторони обвинувачення, направленими на підготовку до контролю за вчиненням злочину і проведенням спостереження, відео- та аудіоконтролю особи.

ВИСНОВКИ: КПК України не містить вимоги щодо окремого оформлення у формі постанови рішення про залучення особи до участі в НСРД, тому відсутність у матеріалах кримінального провадження рішення про відповідне залучення із зазначенням відповідних даних про особу, яка залучала особу до конфіденційного співробітництва, не свідчить про наявність таких порушень КПК України, які б могли призвести до ухвалення незаконного та/або необґрунтованого рішення.

КЛЮЧОВІ СЛОВА: досудове розслідування, правова природа конфіденційного співробітництва, порядок проведення НСРД