Правова позиція
Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду
згідно з Постановою
від 14 грудня 2022 року
у справі № 754/10882/17
Кримінальна юрисдикція
Щодо можливості прокурора доручити уповноваженому суб'єкту повідомити особі про підозру
ФАБУЛА СПРАВИ
За вироком Вищого антикорупційного суду ОСОБА_6 визнано винуватою у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України, та призначено їй покарання у виді позбавлення волі на строк 6 років з позбавленням права обіймати посади в органах державної влади на строк 3 роки з конфіскацією частини її майна. Вирішено питання щодо речових доказів, процесуальних витрат і заходів забезпечення кримінального провадження.
Апеляційна палата Вищого антикорупційного суду ухвалою апеляційні скарги захисників ОСОБА_11 і ОСОБА_8 залишила без задоволення, а вирок Вищого антикорупційного суду - без змін.
ОЦІНКА СУДУ
Не є, на думку колегії суддів, підтвердженням вручення прокурором ОСОБА_5 повідомлення про підозру, як про це стверджує сторона захисту, скриншот відомостей з ЄРДР у цьому кримінальному провадженні з огляду на таке.
Як убачається з матеріалів провадження, у доповненні до касаційної скарги надано роздруківку скриншоту відомостей з ЄРДР у кримінальному провадженні, де, зокрема, зазначено, що користувач ОСОБА_5 вніс до ЄРДР відомості за типом дії «повідомлення про підозру».
Так, відповідно до п. 1 гл. 2 Положення про порядок ведення Єдиного реєстру досудових розслідувань, затвердженого наказом Генерального прокурора від 06 квітня 2016 року № 139, до ЄРДР вносяться відомості, зокрема, про час та дату повідомлення про підозру, зміну, скасування повідомлення про підозру, ;особу, яку повідомлено про підозру, правову кваліфікацію кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється особа, із зазначенням статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність.
Тобто вищевказані положення не містять імперативної вимоги про внесення до ЄРДР відомостей про суб'єкта, який прийняв процесуальне рішення.
У той же час така роздруківка всупереч доводам засудженої, на думку Суду, не може підтверджувати того факту, що саме прокурор ОСОБА_5 вручив повідомлення про підозру в цьому кримінальному провадженні, з огляду на те, що вона не належить до кримінально-процесуальних рішень. Крім того, суди встановили наявність відповідних розписок, які підтверджують те, що саме детектив ОСОБА_13 вручив письмове повідомлення про підозру ОСОБА_6.
Таким чином, слушним є висновок суду першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, про те, що в цьому кримінальному провадженні вручення письмового повідомлення про підозру здійснено з дотриманням положень п. 4 ч. 2 ст. 36 та п. 3 ч. 1 ст. 481 КПК України, а доводи касаційних скарг у цій частині є безпідставними.
ВИСНОВКИ: норми кримінального процесуального закону не містять будь-яких заборон про можливість прокурором у тексті письмового повідомлення про підозру доручити уповноваженому суб'єкту повідомити особі про підозру за умови наявності окремого письмового документа такого ж змісту.
Також відсутні імперативні вимоги законодавства щодо необхідності ознайомлення підозрюваного і його захисника з таким дорученням та щодо його долучення до письмового повідомлення про підозру.
КЛЮЧОВІ СЛОВА: досудове розслідування, порядок вручення повідомлення про підозру, особливий порядок кримінального провадження
