Правова позиція

Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду

згідно з Постановою

від 01 лютого 2023 року

у справі № 686/8862/20

Кримінальна юрисдикція

Щодо відсутності підстав для звільнення від відбування покарання з випробуванням

ФАБУЛА СПРАВИ

За вироком суду першої інстанції ОСОБА_7 визнано винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 309 КК, та призначено йому покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років. На підставі ст. 75 КК ОСОБА_7 звільнено від відбування покарання з випробуванням, установлено йому іспитовий строк 3 роки та покладено на нього обов'язки відповідно до ст. 76 цього Кодексу.

Апеляційний суд скасував вирок суду першої інстанції в частині звільнення від відбування покарання із застосуванням положень ст. 75 КК та ухвалив новий вирок, яким призначив ОСОБА_7 покарання за ч. 3 ст. 309 КК у виді позбавлення волі на строк 5 років. Зарахував у строк призначеного ОСОБА_7 покарання строк його попереднього ув'язнення. У решті вирок суду першої інстанції залишив без змін.

ОЦІНКА СУДУ

За змістом ч. 1 ст. 75 КК (у редакції, чинній на момент вчинення злочину), якщо суд, крім випадків засудження за корупційне кримінальне правопорушення, при призначенні покарання у виді виправних робіт, службового обмеження для військовослужбовців, обмеження волі, а також позбавлення волі на строк не більше 5 років, враховуючи тяжкість кримінального правопорушення, особу винного та інші обставини справи, дійде висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання, він може прийняти рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням.

Положення ст. 75 КК підлягають застосуванню у взаємозв`язку із приписами статей 50, 65 вказаного Кодексу, за яким визначаються загальні ознаки, мета і засади призначення покарання, згідно з якими особі, яка вчинила злочин, має бути призначено покарання, що є необхідним і достатнім для її виправлення та попередження вчинення нових злочинів, відповідно до положень Загальної частини КК і враховуючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом'якшують і обтяжують покарання.

Для застосування положень ст. 75 КК суд має належним чином дослідити й оцінити всі обставини, що мають значення для кримінального провадження, та врахувати, що звільнення від відбування покарання з випробуванням застосовується в тому разі, коли є умови і підстави, визначені ст. 75 КК. Рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням за приписами ст. 75 КК приймається з урахуванням можливості досягнення мети покарання в контексті положень статей 50, 65 КК.

Підставою для звільнення особи від відбування покарання з випробуванням є переконання суду, викладене в мотивованому висновку про можливість її виправлення без відбування покарання. Висновок суду ґрунтується на тих відомостях, які він оцінює на час ухвалення вироку, зокрема, відомостях про вчинений особою злочин, зміст протиправної поведінки. Крім того, важливе значення для вирішення питання про звільнення від відбування покарання з випробуванням мають відомості, що характеризують: особистісні прояви винуватого в головних сферах життєдіяльності; його соціально-демографічні властивості; спосіб життя; соціальні зв`язки; наявність джерел правомірного отримання доходів для забезпечення власних потреб та осіб, які перебувають на його утриманні; наскільки його ціннісні орієнтири збігаються із загальнопоширеними в суспільстві нормами моралі; соціально-психологічну характеристику винуватого тощо.

ВИСНОВКИ: посилання захисника на те, що після внесення застави засуджений своєчасно з'являвся на виклики до слідчого і суду, не є достатньою підставою для застосування положень ст. 75 КК, оскільки належна процесуальна поведінка є обов'язком обвинуваченого, якому згідно зі ст. 182 КПК роз`яснюються наслідки його невиконання, що забезпечуються заходами примусового процесуального впливу з боку уповноважених органів держави.

КЛЮЧОВІ СЛОВА: засади призначення покарання, правила призначення покарання, оцінка поведінки засудженого