Правова позиція

Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду

згідно з Постановою

від 26 січня 2023 року

у справі № 442/5855/21

Цивільна юрисдикція

Щодо меж реалізації права подружжя на поділ майна, що є об`єктом їх спільної сумісної власності

ФАБУЛА СПРАВИ

ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_2 про поділ майна подружжя.

Рішенням суду першої інстанції позов задоволено,

Постановою апеляційного суду рішення суду першої інстанції скасовано, у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

ОЦІНКА СУДУ

Згідно із статтею 60 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Конструкція статті 60 СК України свідчить про презумпцію спільності права власності подружжя на майно, яке набуте ними в період шлюбу. Зазначена презумпція може бути спростована одним із подружжя у судовому порядку у разі оспорювання ним поширення правового режиму спільного сумісного майна на певний об'єкт. Тягар доказування обставин, необхідних для спростування презумпції, покладається на того з подружжя, який її спростовує.

Однією із основоположних засад цивільного законодавства є добросовісність (пункт 6 частини першої статті 3 ЦК України) і дії учасників цивільних правовідносин мають бути добросовісними. Тобто відповідати певному стандарту поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення.

У цій справі встановлено, що на момент звернення позивача до суду з позовом про поділ майна подружжя на виконані у ВДВС знаходилось виконавче провадження з примусового виконання виконавчого листа про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 коштів і на спірне майно державним виконавцем накладено арешт.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції, яким за позивачем визнано право власності на 3/4 частки житлового будинку, апеляційний суд, врахувавши відсутність фактичного спору між подружжям про поділ майна, подання позову після відкриття виконавчого провадження та наявність невиконаного ОСОБА_2 рішення суду про стягнення боргу на користь ОСОБА_3, дійшов обґрунтованого висновку про відмову у задоволенні позову з огляду на те, що поділ спільного майна подружжя не може використовуватися учасниками цивільного обороту для уникнення сплати боргу боржником або виконання судового рішення про стягнення боргу.

ВИСНОВКИ: Верховний Суд не заперечує презумпції спільності права власності подружжя на майно, яке набуте ними в період шлюбу, а також права подружжя на поділ майна, що є об`єктом їх спільної сумісної власності, але звертає увагу, що реалізація цього права не може здійснюватися на шкоду іншим учасникам правовідносин за їх участю.

КЛЮЧОВІ СЛОВА: правовий режим спільної власності, підстави припинення права власності, принцип неприпустимості зловживання правом, межі реалізації цивільних прав