Правова позиція

Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду

згідно з Постановою

від 13 квітня 2022 року

у справі № 240/12378/19

Адміністративна юрисдикція

Щодо умов застосування п. 4 ст. 16-3 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей»

ФАБУЛА СПРАВИ

ОСОБА_1 звернувся до окружного адміністративного суду з позовом до Міністерства оборони України, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача ІНФОРМАЦІЯ_1, в якому просив:

1. визнати протиправним та скасувати рішення Міністерства оборони України, оформлене п. 35 протоколу комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних з призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум, про відмову йому у призначенні одноразової грошової допомоги у зв`язку із встановленням з 12.10.2018 ІІ групи інвалідності, внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням обов`язків служби під час участі в бойових діях у складі Миротворчих Сил ООН, та захистом Батьківщини;
2. зобов`язати Міністерство оборони України призначити та виплатити йому одноразову грошову допомогу у зв`язку із встановленням інвалідності ІІ групи внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням обов'язків військової служби під час участі в бойових діях у складі Миротворчих Сил ООН, та захистом Батьківщини, у розмірі 300-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на дату встановлення інвалідності, а саме 12.10.2018 відповідно до Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» та Порядку затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2013 № 975.

Рішенням окружного адміністративного суду позов задоволено повністю.

Постановою апеляційного адміністративного суду скасовано рішення окружного адміністративного суду та прийнято нове рішення, яким в позові відмовлено повністю.

ОЦІНКА СУДУ

Право на отримання одноразової грошової допомоги військовослужбовцем, якому встановлено інвалідність внаслідок виконання обов`язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії, регламентується статтею 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» та Порядком затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2013 № 975.

Відповідно до частини 1 статті 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» встановлено, що одноразова грошова допомога у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (далі - одноразова грошова допомога), - гарантована державою виплата, що здійснюється особам, які згідно з цим Законом мають право на її отримання.

Абзацом 3 пункту 3 Порядку № 975 встановлено, що днем виникнення права на отримання одноразової грошової допомоги у разі встановлення інвалідності або ступеня втрати працездатності без встановлення інвалідності є дата, що зазначена у довідці медико-соціальної експертної комісії.

Згідно з пунктом 4 статті 16-3 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» якщо протягом двох років військовослужбовцю, військовозобов`язаному або резервісту після первинного встановлення інвалідності або ступеня втрати працездатності без встановлення інвалідності під час повторного огляду буде встановлено вищу групу інвалідності або більший відсоток втрати працездатності, що дає їм право на отримання одноразової грошової допомоги в більшому розмірі, виплата провадиться з урахуванням раніше виплаченої суми.

Положення пункту 4 статті 16-3 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» застосовується до правовідносин, що виникли після набрання ним чинності, тобто після 01.01.2014.

Згодом, Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" від 06.12.2016 № 1774-VIII (набрав чинності з 01.01.2017) пункт 4 статті 16-3 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» доповнено абзацом другим такого змісту: "У разі зміни групи інвалідності, її причини або ступеня втрати працездатності понад дворічний термін після первинного встановлення інвалідності виплата одноразової грошової допомоги у зв`язку із змінами, що відбулися, не здійснюється".

Обидві ці норми пункту 4 статті 16-3 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (абз.абз. 1 і 2) передбачають обмеження строку, протягом якого зміна групи інвалідності, її причини або ступеня втрати працездатності можуть бути підставою для виплати одноразової грошової допомоги, дворічним строком. Дворічний строк обчислюється з часу первинного встановлення інвалідності.

Приписами пункту 8 Порядку № 975 врегульовано, що якщо протягом двох років військовослужбовцю, військовозобов`язаному та резервісту після первинного встановлення інвалідності або ступеня втрати працездатності без встановлення інвалідності під час повторного огляду буде встановлено згідно з рішенням медико-соціальної експертної комісії вищу групу чи іншу причину інвалідності або більший відсоток втрати працездатності, що дає їм право на отримання одноразової грошової допомоги в більшому розмірі, виплата провадиться з урахуванням раніше виплаченої суми. У разі повторного встановлення (зміни) групи інвалідності, причин її виникнення або ступеня втрати працездатності понад дворічний строк після первинного встановлення інвалідності виплата одноразової грошової допомоги не здійснюється.

ВИСНОВКИ: наведений у пункті 4 статті 16-3 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» дворічний строк застосовується до правовідносин, пов'язаних з отриманням одноразової грошової допомоги в більшому розмірі, з урахуванням раніше виплаченої суми, за умови якщо у зазначений строк особа з інвалідністю (з втратою працездатності), скориставшись своїм правом на отримання допомоги, набула право на отримання відповідної допомоги у більшому розмірі. Тобто обов'язковою умовою для застосування зазначеної норми є отримання особою грошової допомоги і повторне звернення за отриманням доплати.

КЛЮЧОВІ СЛОВА: захист соціальних прав, соціальне забезпечення військовослужбовців, право на державну допомогу