Правова позиція
Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду
згідно з Постановою
від 20 грудня 2022 року
у справі № 526/1542/20
Кримінальна юрисдикція
Щодо моменту закінчення триваючого злочину
ФАБУЛА СПРАВИ
Вироком суду першої інстанції ОСОБА_6 засуджено за ст. 309 ч. 2 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 2 роки.
Відповідно до ст. 70 ч. 4 КК України призначено остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки.
На підставі статей 75, 76 КК України ОСОБА_6 звільнено від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком на 1 рік і на нього покладено відповідні обов`язки.
Вироком апеляційного суду скасовано вирок суду першої інстанції щодо ОСОБА_6 в частині кваліфікації дій обвинуваченого та призначення покарання і ухвалено в цій частині новий вирок, яким дії ОСОБА_6 кваліфіковано за ст. 309 ч. 2 КК України як незаконне виготовлення, придбання, зберігання наркотичних засобів у великих розмірах без мети збуту, вчиненого протягом року після засудження за ст. 309 КК України та призначено ОСОБА_6 покарання за ст. 309 ч. 2 КК України у виді позбавлення волі на строк 2 роки. На підставі ст. 71 ч. 1 КК України остаточно призначено ОСОБА_6 покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки 3 місяці. В іншій частині вирок районного суду залишено без зміни. Строк відбуття покарання ОСОБА_6 вказано рахувати з моменту його фактичного затримання.
ОЦІНКА СУДУ
Під незаконним зберіганням потрібно розуміти будь-які умисні дії, пов`язані з фактичним незаконним перебуванням наркотичних засобів, психотропних речовин їх аналогів чи прекурсорів у володінні винної особи (вона може тримати їх при собі, у будь-якому приміщенні, сховищі або в іншому місці). Відповідальність за незаконне зберігання наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів чи прекурсорів настає незалежно від його тривалості. Злочини, передбачені статтями 307, 309 або 311 КК України, визнаються закінченими з моменту вчинення однієї із зазначених у диспозиціях цих статей альтернативних дій.
Триваючий злочин визначається вчиненням особою суспільно небезпечного діяння, пов`язаного з подальшим невиконанням протягом певного часу покладених на неї обов`язків, які вона повинна виконувати під загрозою кримінальної відповідальності. Він характеризується безперервним здійсненням протягом визначеного часу певного злочинного посягання, коли його об`єктивна сторона «розтягнута» у часі.
Встановлення того, що злочин є триваючим, забезпечує його правильну кваліфікацію, а також обумовлює можливість чи неможливість застосувати до особи амністію, інститут давності притягнення до кримінальної відповідальності, а також вирішення питання про призначення покарання за сукупністю покарань чи вироків.
ВИСНОВКИ: триваючий злочин вважається закінченим, якщо припинено злочинне посягання або припинено злочинний стан завдяки суб'єктивним або об'єктивним моментам.
КЛЮЧОВІ СЛОВА: злочини у сфері обігу наркотичних засобів, правила кваліфікації злочинів, час вчинення злочину
