Правова позиція
Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду
згідно з Постановою
від 25 січня 2022 року
у справі № 686/13550/21
Кримінальна юрисдикція
Щодо відсутності підстав для оскарження прокурором вироку суду першої інстанції на підставі угоди про визнання винуватості
ФАБУЛА СПРАВИ
Вироком суду першої інстанції затверджено угоду про визнання винуватості, укладену між прокурором і обвинуваченим ОСОБА_1, визнано ОСОБА_1 винуватим у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 204 КК, та призначено йому покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки з конфіскацією на підставі ч. 1 ст. 96-1, ч. 1 ст. 96-2 КК та знищенням залишків незаконно виготовлених алкогольних напоїв та спирту, знарядь виробництва та сировини для їх виготовлення, перелік яких детально відтворено у вироку.
На підставі ст. 75 КК ОСОБА_1 звільнено від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком 1 рік 6 місяців та покладено на нього обов'язки, передбачені пунктами 1, 2 ч. 1 ст. 76 КК.
Ухвалою апеляційного суду відмовлено у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою прокурора на вищевказаний вирок суду першої інстанції.
ОЦІНКА СУДУ
За п. 2 ч. 4 ст. 394 КПК вирок суду першої інстанції на підставі угоди між прокурором та підозрюваним, обвинуваченим про визнання винуватості може бути оскаржений прокурором виключно з підстав призначення судом покарання, менш суворого, ніж узгоджене сторонами угоди; затвердження судом угоди у провадженні, в якому згідно з частиною четвертою статті 469 цього Кодексу угода не може бути укладена.
Відповідно до ч. 4 ст. 469 КПК угода про визнання винуватості між прокурором та підозрюваним чи обвинуваченим може бути укладена у провадженні щодо: 1) кримінальних проступків, нетяжких злочинів, тяжких злочинів; 2) особливо тяжких злочинів, віднесених до підслідності Національного антикорупційного бюро України за умови викриття підозрюваним чи обвинуваченим іншої особи у вчиненні злочину, віднесеного до підслідності Національного антикорупційного бюро України, якщо інформація щодо вчинення такою особою злочину буде підтверджена доказами; 3) особливо тяжких злочинів, вчинених за попередньою змовою групою осіб, організованою групою чи злочинною організацією або терористичною групою за умови викриття підозрюваним, який не є організатором такої групи або організації, злочинних дій інших учасників групи чи інших, вчинених групою або організацією злочинів, якщо повідомлена інформація буде підтверджена доказами.
У санкції ч. 2 ст. 204 КК передбачено основне покарання у виді позбавлення волі на строк від трьох до п'яти років із конфіскацією та знищення незаконно вироблених або придбаних товарів, знарядь виробництва, сировини для їх виготовлення.
ВИСНОВКИ: у цьому кримінальному провадженні місцевий суд призначив покарання в межах вказаної санкції ч. 2 ст. 204 КК, і саме в тому розмірі, який був затверджений угодою. Також угодою було передбачено перелік залишків незаконно виготовлених алкогольних напоїв та спирту, знарядь виробництва, які, як слідує із резолютивної частини вироку, й були конфісковані. Прокурор не наводить переліку майна, що не було конфісковано в порушення вимог матеріального права.
Таким чином покликання місцевого суду на ч. 1 ст. 96-1, ч. 1 ст. 96-2 КК під час призначення покарання з конфіскацією майна та подальшим його знищенням не змінює суть призначеного покарання, а твердження прокурора про те, що саме такий вид конфіскації майна призвів до призначення менш суворого покарання, ніж узгоджено угодою, колегія суддів відхиляє. Тому колегія суддів погоджується з висновком апеляційного суду про те, що прокурор подав апеляційну скаргу на підставах, не передбачених п. 3 ч. 3 ст. 394 КПК, дійшов висновку про відмову у відкритті апеляційного провадження.
КЛЮЧОВІ СЛОВА: злочини у сфері господарської діяльності, правила призначення покарання, кримінальне провадження на підставі угод, процесуальні права прокурора, оскарження окремих судових рішень