Правова позиція

Великої Палати Верховного Суду

згідно з Постановою

від 05 жовтня 2022 року

у справі № 906/1318/19[2]

Господарська юрисдикція

Щодо визначення розміру відшкодування втраченого фізичною особою внаслідок каліцтва або іншого ушкодження здоров`я заробітку (доходу)

ФАБУЛА СПРАВИ

ОСОБА_1 звернувся до суду першої інстанції з позовом до Дочірнього підприємства «Житомирський облавтодор» Відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України» (далі - ДП «Житомирський облавтодор»), за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - ОСОБА_2, про стягнення заробітку, втраченого внаслідок каліцтва, з урахуванням втрати ступеня професійної працездатності, у сумі 548 481,25 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 02.08.2013 в дорожньо-транспортній пригоді (далі - ДТП) позивачу завдано тілесних ушкоджень середнього ступеня тяжкості з вини ОСОБА_2 - працівника відповідача, який на час заподіяння позивачу травми знаходився у трудових відносинах з відповідачем та керував зареєстрованим за відповідачем автомобілем. Станом на дату ДТП позивач працював оператором котельні ТОВ «Прогрес Груп». У зв`язку з погіршенням стану здоров`я внаслідок ДТП, втратою професійної працездатності внаслідок каліцтва, отриманого з вини ОСОБА_2, позивач звільнився з роботи. Позивач стверджує, що він набув право на відповідне відшкодування саме з 02.08.2013.

Рішенням господарського суду, залишеним без змін постановою апеляційного господарського суду, позов ОСОБА_1 задоволено частково. Стягнуто з ДП «Житомирський облавтодор» на користь ОСОБА_1 129 718,13 грн заробітку, втраченого внаслідок каліцтва, з урахуванням втрати ступеня професійної працездатності.

ОЦІНКА СУДУ

Досліджені судами попередніх інстанцій висновок судово-медичної експертизи, довідки до актів огляду МСЕК та висновок експерта в сукупності свідчать про наявність у позивача стійкого розладу здоров`я з моменту заподіяння шкоди внаслідок ДТП.

Відповідно до висновку експерта зменшення професійної працездатності позивача знаходиться у прямому причинно-наслідковому зв`язку із отриманою позивачем травмою внаслідок ДТП.

Відповідно до частини першої статті 1195 ЦК України фізична або юридична особа, яка завдала шкоди каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я фізичній особі, зобов`язана відшкодувати потерпілому заробіток (дохід), втрачений ним внаслідок втрати чи зменшення професійної або загальної працездатності, а також відшкодувати додаткові витрати, викликані необхідністю посиленого харчування, санаторно-курортного лікування, придбання ліків, протезування, стороннього догляду тощо.

Положення частини першої статті 1195 ЦК України пов`язують обов`язок здійснити відповідне відшкодування саме із фактом втрати чи зменшення професійної або загальної працездатності, не встановлюючи при цьому часових меж стосовно початку обрахування такого відшкодування.

Отже, момент, із яким пов`язується виникнення у позивача права на відповідне відшкодування - це момент заподіяння шкоди. Оскільки між заподіянням шкоди та ДТП встановлено прямий причинно-наслідковий зв`язок, то момент ДТП є одночасно і моментом набуття позивачем права на відшкодування шкоди.

Частиною першою статті 1197 ЦК України, зокрема, встановлено, що розмір втраченого фізичною особою внаслідок каліцтва або іншого ушкодження здоров`я заробітку (доходу), що підлягає відшкодуванню, визначається у відсотках від середнього місячного заробітку (доходу), який потерпілий мав до каліцтва або іншого ушкодження здоров`я, з урахуванням ступеня втрати потерпілим професійної працездатності, а за її відсутності - загальної працездатності.

Таким чином, для обрахунку суми відшкодування необхідно встановити ступінь втрати потерпілим професійної працездатності.

Разом із цим, у статті 1197 ЦК України зазначено, що розмір втраченого заробітку (доходу) визначається саме з урахуванням ступеня втрати професійної працездатності. Тобто закон не пов`язує виникнення відповідного права на відшкодування з моментом встановлення ступеня втрати професійної працездатності у відсотках.

Вказане свідчить, що встановлення ступеня втрати професійної працездатності особи має значення для визначення розміру втраченого нею заробітку і не може бути визначальним фактом, від якого залежить відновлення порушеного права позивача. Визначальним є заподіяння шкоди в результаті ДТП 02.08.2013.

ВИСНОВКИ: визначення розміру відшкодування повинно здійснюватися з урахуванням встановленого ступеня втрати професійної працездатності та з моменту, коли у позивача з`явилось право на відповідне відшкодування - тобто з дати ДТП та отримання позивачем травми.

КЛЮЧОВІ СЛОВА: деліктне зобов'язання, підстави відшкодування шкоди, завдана здоров'ю шкода, суб'єкт відшкодування шкоди