Правова позиція

Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду

згідно з Постановою

від 09 листопада 2022 року

у справі № 753/11909/21

Цивільна юрисдикція

Щодо виконання судового рішення про встановлення способу і порядку участі одного з батьків у вихованні дитини

ФАБУЛА СПРАВИ

ОСОБА_1 звернувся до суду зі скаргою на бездіяльність та незаконні дії державного виконавця районного відділу державної виконавчої служби у місті міжрегіонального управління Міністерства юстиції (далі - державний виконавець), заінтересована особа - ОСОБА_2.

Ухвалою суд першої інстанції частково задовольнив скаргу ОСОБА_1. Суд визнав протиправною бездіяльність державного виконавця щодо ненадіслання на адресу стягувача постанов державного виконавця про відкриття виконавчого провадження за виконавчим листом суду про зобов`язання ОСОБА_2 не перешкоджати ОСОБА_1 брати участь у вихованні дитини та про стягнення судового збору. В іншій частині вимог скарги суд відмовив.

Постановою апеляційний суд частково задовольнив апеляційну скаргу ОСОБА_1. Суд скасував ухвалу суду першої інстанції у частині стягнення з ОСОБА_1 на користь держави судового збору. В іншій частині ухвалу суду першої інстанції залишив без змін.

ОЦІНКА СУДУ

Виконання судових рішень у цивільних справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду, що передбачено статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка підлягає застосуванню згідно з частиною четвертою статті 10 ЦПК України.

Виконання рішень про встановлення побачення з дитиною, рішення про усунення перешкод у побаченні з дитиною регламентується спеціальними правилами статті 64-1 Закону України «Про виконавче провадження».

За правилами частин першої та другої цієї статті виконання рішення про встановлення побачення з дитиною полягає у забезпеченні боржником побачень стягувача з дитиною в порядку, визначеному рішенням. Державний виконавець здійснює перевірку виконання боржником цього рішення у час та місці побачення, визначених рішенням, а у разі якщо вони рішенням не визначені, то перевірка здійснюється у час та місці побачення, визначених державним виконавцем.

Надаючи оцінку правилам пункту 1 частини другої статті 18 Закону України «Про виконавче провадження» про те, що виконавець зобов'язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом, Верховний Суд врахував, що у разі виконання рішення суду про встановлення побачення з дитиною, про усунення перешкод у побаченні з дитиною законодавець у частині другій статті 64-1 Закону України «Про виконавче провадження» передбачив спеціальне правило про те, що виконавець здійснює перевірку виконання боржником цього рішення у час та місці побачення, визначених рішенням суду, а у разі якщо вони судовим рішенням не визначені, то перевірка здійснюється у час та місці побачення, визначених державним виконавцем.

Застосування правил частини другої статті 64-1 Закону України «Про виконавче провадження» про те, що виконавець здійснює перевірку виконання боржником цього рішення у час та місці побачення, визначених рішенням, не суперечитиме правилам пункту 1 частини другої статті 18 Закону України «Про виконавче провадження» про те, що виконавець зобов'язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом. У таких висновках Верховний Суд враховує, що у пункті 1 частини другої статті 18 Закону України «Про виконавче провадження» також передбачено, що виконавець зобов'язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені цим Законом, у тому числі виконавець має дотримуватись вимог частин першої та другої статті 64-1 Закону України «Про виконавче провадження» про забезпечення побачень стягувача з дитиною у час та місці, визначеному рішенням суду.

Виконанням виконавчого документа досягається єдина мета - виконання відповідного рішення суду. Оскільки у рішенні суд визначив графік побачень стягувача з дитиною (час та місце), виконавець не вправі змінювати таке рішення суду, що виконується, оскільки таке судове рішення набрало законної сили, на його виконання суд видав виконавчий лист, а державний виконавець відкрив виконавче провадження. Таке рішення є обов'язковим для виконання сторонами та уповноваженим державним виконавцем.

ВИСНОВКИ: у цій категорії спорів під час виконання виконавчого листа має враховуватися зміст і резолютивна частина рішення про встановлення способу і порядку участі одного з батьків у вихованні дитини, незважаючи на незазначення таких відомостей у виконавчому документі, що є винятком із пункту 1 частини другої статті 18 Закону України «Про виконавче провадження».

Ті обставини, що у виконавчому листі не відображено графік побачень стягувача з дитиною, який визначений рішенням суду, не можуть бути перешкодою у реалізації стягувачем своїх батьківських прав, за захистом яких він і звертався до суду, оскільки виконавчий лист, що виконується виконавцем, виданий саме на виконання рішення суду та має єдину мету - забезпечення виконання судового рішення, ухваленого про захист прав та інтересів стягувача. Формальне виконання виконавчого документа без урахування дійсного змісту рішення суду, на виконання якого виданий виконавчий лист, у такій категорії справ, враховуючи застереження, яке міститься у частині другій статті 64-1 Закону України «Про виконавче провадження», є порушенням права стягувача на захист своїх прав.

КЛЮЧОВІ СЛОВА: порядок виконання судових рішень, захист прав стягувача, оскарження рішень виконавця, виконання судових рішень у сімейних спорах