Правова позиція

Великої Палати Верховного Суду

згідно з Постановою

від 15 вересня 2022 року

у справі № 910/12525/20[1]

Господарська юрисдикція

Щодо можливості оспорювання правочинів з реалізації майна заінтересованою особою, яка не є їх стороною

ФАБУЛА СПРАВИ

ТОВ «Сейф Інвест» звернулося до господарського суду з позовною заявою до ПАТ «Український професійний банк» та ТОВ «Фінансова компанія «Інвестохіллс Веста», треті особи: Фонд гарантування вкладів фізичних осіб, ТОВ «Держзакупівлі.Онлайн», ТОВ «Фінансова компанія «Ассісто”, про:

1. визнання недійсними відкритих торгів (аукціону) з використанням електронної торгової системи для проведення електронного аукціону з реалізації лоту у частині іпотечних договорів;
2. визнання недійсним протоколу електронного аукціону, складеного за результатами проведених відкритих торгів (аукціону) з використанням електронної торгової системи для проведення електронного аукціону з реалізації лоту у частині іпотечних договорів;
3. визнання недійсним з моменту укладення договору купівлі-продажу майнових прав за кредитними договорами, договорами поруки, договорами застави та договорами іпотеки суб`єктів господарювання у частині іпотечних договорів.

Рішенням господарського суду позовні вимоги задоволено в повному обсязі.

Постановою апеляційного господарського суду рішення господарського суду залишено без змін.

ОЦІНКА СУДУ

Положення частини першої статті 203 ЦК України прямо встановлюють, що застосовуються саме до змісту правочину (сукупності його умов), а не до його суб`єктного складу.

В тому випадку, коли особа відступає право вимоги, яке їй не належить, у правовідносинах відсутній управнений на таке відступлення суб`єкт. За загальним правилом пункту 1 частини першої статті 512, статті 514 ЦК України у цьому разі заміна кредитора у зобов'язанні не відбувається.

Аналогічно відступлення припиненого права вимоги (тобто майнового права вимоги, якого не існує на момент укладення відповідного договору у будь-якого суб`єкта) також не створює жодних правових наслідків для особи - власника майна, яке було обтяжено іпотекою.

Застосування боржником способу захисту інтересу, спрямованого на усунення правової невизначеності у відносинах із кредитором, є належним лише в разі, якщо така невизначеність триває, ініційований кредитором спір про захист його прав суд не вирішив і відповідне провадження не було відкрите.

ВИСНОВКИ: позов про визнання правочину недійсним є способом захисту прав позивача, а не способом захисту інтересу у правовій визначеності, на який вказує позивач. Натомість інтерес позивача у правовій визначеності може захищатися, зокрема, позовом про визнання права або позовом про визнання відсутності права.

Отже, за наявності вказаних обставин власник майна не позбавлений права звернутися з вимогою, зокрема, про визнання права іпотеки відсутнім і саме такий спосіб захисту може бути належним та ефективним у спірних правовідносинах. Однак вказане не означає, що позивач зобов'язаний використати цей спосіб захисту.

КЛЮЧОВІ СЛОВА: акцесорне зобов'язання, іпотечне зобов'язання, захист прав іпотекодавця, захист права власності, способи захисту прав кредитора, підстави припинення прав, способи судового захисту