Правова позиція
Великої Палати Верховного Суду
згідно з Постановою
від 15 вересня 2022 року
у справі № 910/12525/20
Господарська юрисдикція
Щодо умов здійснення повторної державної реєстрації права іпотеки за відсутності згоди власника майна
ФАБУЛА СПРАВИ
ТОВ «Сейф Інвест» звернулося до господарського суду з позовною заявою до ПАТ «Український професійний банк» та ТОВ «Фінансова компанія «Інвестохіллс Веста», треті особи: Фонд гарантування вкладів фізичних осіб, ТОВ «Держзакупівлі.Онлайн», ТОВ «Фінансова компанія «Ассісто”, про:
- визнання недійсними відкритих торгів (аукціону) з використанням електронної торгової системи для проведення електронного аукціону з реалізації лоту у частині іпотечних договорів;
- визнання недійсним протоколу електронного аукціону, складеного за результатами проведених відкритих торгів (аукціону) з використанням електронної торгової системи для проведення електронного аукціону з реалізації лоту у частині іпотечних договорів;
- визнання недійсним з моменту укладення договору купівлі-продажу майнових прав за кредитними договорами, договорами поруки, договорами застави та договорами іпотеки суб`єктів господарювання у частині іпотечних договорів.
Рішенням господарського суду позовні вимоги задоволено в повному обсязі.
Постановою апеляційного господарського суду рішення господарського суду залишено без змін.
ОЦІНКА СУДУ
Вчинення державної реєстрації права власності на майно позивача шляхом набуття права власності на предмет іпотеки (стаття 37 Закону «Про іпотеку») або шляхом продажу предмета іпотеки будь-якій особі-покупцеві (стаття 38 Закону «Про іпотеку») можливе лише за заявою іпотекодержателя, тобто особи, за якою зареєстроване право іпотеки на це майно.
При цьому в разі якщо в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно (далі - Державний реєстр) зареєстроване припинення права іпотеки, то повторна реєстрація права іпотеки на підставі договору іпотеки без згоди власника майна є протиправною. За загальним правилом частини першої статті 317 ЦК України права володіння, користування та розпоряджання майном належать саме власнику. Укладаючи договір іпотеки, власник фактично надає згоду і на державну реєстрацію права іпотеки на підставі договору іпотеки, але така згода стосується саме первісної реєстрації, а не наступної реєстрації після реєстрації припинення іпотеки.
У разі якщо на момент подання заяви про державну реєстрацію права іпотеки згідно з відомостями Державного реєстру право власності на предмет іпотеки зареєстроване за іншою особою, ніж та, яка є стороною договору іпотеки як іпотекодавець, то така обставина є підставою для відмови в державній реєстрації в силу положень пункту 7 частини першої статті 24 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», оскільки заяву про державну реєстрацію обтяжень щодо попереднього правонабувача подано після державної реєстрації права власності на таке майно за новим правонабувачем.
Відповідно до пунктів 1, 2 частини третьої статті 10 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державний реєстратор, у тому числі, встановлює відповідність заявлених прав і поданих / отриманих документів вимогам законодавства, а також відсутність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями, зокрема відповідність відомостей про речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що містяться в Державному реєстрі, відомостям, що містяться у поданих / отриманих документах; перевіряє документи на наявність підстав для проведення реєстраційних дій, відмови в державній реєстрації прав та приймає відповідні рішення. Відповідно до пункту 5 частини першої статті 24 цього Закону однією з підстав для відмови в державній реєстрації прав є наявність суперечності між заявленими та вже зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями.
Якщо в Державному реєстрі є відомості про первинну державну реєстрацію права іпотеки на підставі відповідного договору та про припинення такого права, то повторна державна реєстрація права іпотеки на підставі такого договору суперечить зазначеним відомостям. Така суперечність наявна і тоді, коли кредитор (іпотекодержатель) уклав договір про відступлення права вимоги та прав за іпотечним договором.
Отже, державний реєстратор за таких умов повинен відмовити у повторній державній реєстрації права іпотеки.
Наведені висновки застосовуються незалежно від того, дійсним чи недійсним є відповідний договір, та чи визнаний він судом недійсним. З огляду на викладене задоволення вимоги позивача про визнання спірного договору недійсним не призведе до захисту його права власності. Таке право є належно захищеним згідно з ЦК України, а вимога-повідомлення ТОВ «Фінансова компанія «Інвестохіллс Веста» про усунення порушення зобов'язань щодо сплати у 30-денний строк з дня отримання цієї вимоги заборгованості за кредитним договором, у забезпечення якого укладені іпотечні договори, як і невиконання цієї вимоги, не може зумовлювати для позивача та його права власності негативних юридичних наслідків.
ВИСНОВКИ: державний реєстратор (у тому числі нотаріус) не може вчинити дії щодо повторної державної реєстрації права іпотеки без згоди власника предмета іпотеки. Отже, за відсутності згоди власника майна на повторну державну реєстрацію права іпотеки її можна здійснити тільки на підставі судового рішення.
КЛЮЧОВІ СЛОВА: акцесорне зобов'язання, іпотечне зобов'язання, захист прав іпотекодавця, захист права власності, недійсність правочинів, електронні торги
