Правова позиція

Верховного Суду України

згідно з Постановою

від 21 травня 2012 року

у справі № 6-18цс11[1]

Цивільна юрисдикція

Щодо втрати чинності договором поруки у разі припинення поруки

ФАБУЛА СПРАВИ

ОСОБА_31 звернувся до суду з позовом до ПАТ КБ «Приватбанк», приватного підприємства «Будівельна компанія «Левша», ОСОБА_32 про визнання договору поруки припиненим.

Рішенням суду першої інстанції, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду, позов ОСОБА_31 до ПАТ КБ «Приватбанк» задоволено; у задоволенні позову ОСОБА_31 до ПП «БК «Левша» та ОСОБА_32 відмовлено.

Рішенням Верховного Суду України рішення суду першої інстанції та ухвалу апеляційного суду в частині задоволення позовних вимог про визнання договору поруки припиненим та стягнення з ПАТ КБ «Приватбанк» судових витрат скасовано; у задоволенні позову ОСОБА_31 до ПАТ КБ «Приватбанк» про визнання договору поруки припиненим відмовлено.

ОЦІНКА СУДУ

Відповідно до ст. 559 ЦК України порука припиняється з припиненням забезпеченого нею зобов'язання, а також у разі зміни зобов'язання без згоди поручителя, внаслідок чого збільшується обсяг його відповідальності.

Зі змісту ст. ст. 559, 598 ЦК України вбачається, що припинення зобов'язання поруки означає такий стан сторін правовідношення, при якому в силу передбачених законом обставин суб'єктивне право і кореспондуючий йому обов'язок перестають існувати.

ВИСНОВКИ: термін «порука», застосований законодавцем у ч. 1 ст. 559 ЦК України, використовується в розумінні зобов'язального правовідношення поруки, з припиненням якого втрачає чинність договір поруки.

КЛЮЧОВІ СЛОВА: акцесорні зобов'язання, способи захисту інтересу поручителя, підстави припинення зобов'язання, підстави припинення договору