Правова позиція

Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду

згідно з Постановою

від 16 вересня 2022 року

у справі № 913/703/20[1]

Господарська юрисдикція

Щодо допустимості як доказу листа про розірвання договору підряду, направленого замовником генеральному підряднику після відкриття провадження у справі

ФАБУЛА СПРАВИ

Департамент житлово-комунального господарства обласної державної адміністрації (далі - Департамент) звернувся до господарського суду з позовом до ТОВ "Проектно-будівельний Альянс" про стягнення безпідставно набутого майна (грошових коштів) в сумі 7 079 496,60 грн, а також нарахованих 360 752,95 грн інфляційних втрат та 286 307,07 грн 3% річних.

Позов обґрунтований, зокрема, тим, що на виконання умов Договору Департамент перерахував ТОВ "Проектно-будівельний Альянс" аванс, проте товариство роботи за Договором у повному обсязі не виконало, невикористану суму авансу Департаменту не повернуло; при цьому Договір припинився.

ТОВ "Проектно-будівельний Альянс" звернулося до господарського суду із зустрічною позовною заявою, в якій просило суд стягнути з Департаменту 807 039,98 грн боргу за виконані підрядні роботи за Договором. Вимоги за зустрічним позовом обґрунтовані тим, що Департамент всупереч вимогам п.4.4 Договору та ст. 882 ЦК не приступив до прийняття виконаної частини робіт за Договором, акт виконаних робіт не підписав та не сплатив 807 039,98 грн.

Господарський суд рішенням, залишеним без змін постановою апеляційного господарського суду, первісний позов Департаменту задовольнив в повному обсязі; у задоволенні зустрічних позовних вимог відмовив.

ОЦІНКА СУДУ

Відповідно до ч. 1 ст. 73 ГПК доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Частинами 1, 2 ст. 77 ГПК передбачено, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

ГПК встановлює строки та порядок подання сторонами у справі доказів.

Позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви. Відповідач, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, повинні подати суду докази разом з поданням відзиву або письмових пояснень третьої особи (частини 2, 3 ст. 80 ГПК).

Якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об'єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк; докази, які підтверджують, що особа здійснила всі залежні від неї дії, спрямовані на отримання вказаного доказу (ч. 4 ст. 80 ГПК).

З відповідних положень ст. 80 ГПК вбачається, що докази, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, повинні існувати на момент звернення до суду з відповідним позовом, і саме на позивача покладено обов`язок подання таких доказів одночасно з позовною заявою. Єдиний винятковий випадок, коли можливим є прийняття судом доказів з порушенням встановленого строку, - наявність об'єктивних обставин, які унеможливлюють своєчасне вчинення такої процесуальної дії (наприклад, якщо стороні не було відомо про існування доказів), тягар доведення яких також покладений на учасника справи.

Отже, така обставина як відсутність існування доказів на момент звернення до суду з відповідним позовом взагалі виключає можливість прийняття судом додаткових доказів незалежно від причин їх неподання позивачем. Навпаки, саме допущення такої можливості судом матиме наслідком порушення наведених норм процесуального права, а також принципу правової визначеності, ключовим елементом якого є однозначність та передбачуваність правозастосування, а отже системність і послідовність у діяльності відповідних органів, насамперед судів.

При цьому зі статей 73, 74 ГПК вбачається, що суди не повинні враховувати ті докази, які не стосуються предмету доказування.

ВИСНОВКИ: лист про розірвання договору, направлений замовником генпідряднику вже після звернення з позовом, є недопустимим доказом в розумінні ст. 77 ГПК.

КЛЮЧОВІ СЛОВА: підстави припинення договору, правовий статус замовника, спори у сфері будівництва, відносини підряду, оцінка доказів, доведення факту розірвання договору