Правова позиція
Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду
згідно з Постановою
від 19 червня 2018 року
у справі № 646/6250/17
Адміністративна юрисдикція
Щодо строку звернення до суду з позовом про виплату сум пенсії за минулий час, у тому числі сум будь-яких її складових
ФАБУЛА СПРАВИ
ОСОБА_2 звернулась до суду з позовом до об'єднаного управління Пенсійного фонду України, в якому просила суд: визнати протиправними дії о об'єднаного управління Пенсійного фонду України щодо припинення виплати позивачу пенсії; зобов'язати об'єднане управління Пенсійного фонду України поновити виплату пенсії позивачу, починаючи з дня припинення.
З урахуванням ухвали суд першої інстанції постановою, залишеною без змін ухвалою апеляційного адміністративного суду, позовні вимоги задоволено частково.
ОЦІНКА СУДУ
Відповідно до статті 46 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» нараховані суми пенсії, на виплату яких пенсіонер мав право, але не отримав своєчасно з власної вини, виплачуються за минулий час, але не більше ніж за три роки до дня звернення за отриманням пенсії; нараховані суми пенсії, не отримані з вини органу, що призначає і виплачує пенсію, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком з нарахуванням компенсації втрати частини доходів.
Системний аналіз даної статті дає підстави дійти до висновку, що у ній містяться два строкових обмеження стосовно виплат пенсії за минулий час: три роки - для особи, яка не отримувала нараховану пенсію з власної вини; без обмеження строку - для особи, яка не отримувала нараховану пенсію з вини відповідного суб'єкта владних повноважень.
В свою чергу, відповідно до статті 2 Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати» компенсація громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період починаючи з дня набрання чинності цим Законом.
Системний аналіз наведених правових норм дозволяє дійти висновку, що адміністративний суд не може застосовувати шестимісячний строк звернення до адміністративного суду, як підставу відмови у задоволенні позову, у справах з вимогами, пов'язаними з виплатою компенсаторної складової доходу, та у справах з вимогами, пов'язаними з виплатою доходу як складової конституційного права на соціальний захист, до якого належить, зокрема, й пенсія.
За таких обставин колегія суддів не погоджується з тим, що у разі порушення органом Пенсійного фонду України законодавства про пенсійне забезпечення слід застосовувати шестимісячний строк звернення до адміністративного суду, встановлений частиною другою статті 99 КАС України (у редакції, чинній на момент звернення позивача до суду першої інстанції), оскільки це має наслідком неможливість реалізувати передбачене частиною другою статті 46 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» право пенсіонера на виплату сум пенсії за минулий час та компенсації втрати частини пенсії у зв'язку з порушенням строків її виплати без обмеження будь-яким строком.
ВИСНОВКИ: у разі порушення законодавства про пенсійне забезпечення органом, що призначає і виплачує пенсію, адміністративний позов з вимогами, пов'язаними з виплатами сум пенсії за минулий час, у тому числі сум будь-яких її складових, може бути подано без обмеження будь-яким строком з нарахуванням компенсації втрати частини доходів незалежно від того, чи були такі суми нараховані цим органом.
КЛЮЧОВІ СЛОВА: порушення пенсійного законодавства, захист соціальних прав, строки судового оскарження, право на пенсійні виплати