Правова позиція

Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду

згідно з Постановою

від 09 лютого 2022 року

у справі № 545/2721/19

Кримінальна юрисдикція

Щодо встановлення ознак предмета злочину, передбаченого ч. 4 ст. 301 КК України

ФАБУЛА СПРАВИ

За вироком суду першої інстанції ОСОБА_1 визнано винуватим та засуджено:

1. за ч. 1 ст. 301 КК до покарання у виді обмеження волі на строк 3 роки;
2. за ч. 4 ст. 301 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років із позбавленням права обіймати посади, пов`язані з ІТ-технологіями, або займатися діяльністю, яка пов`язана з поширенням інформації будь-якого характеру на вебресурсах, на строк 3 роки.

На підставі ч. 1 ст. 70 КК за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим остаточно призначено ОСОБА_1 покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років із позбавленням права обіймати посади, пов'язані з ІТ-технологіями, або займатися діяльністю, яка пов`язана з поширенням інформації будь-якого характеру на вебресурсах, на строк 3 роки.

Згідно зі ст. 75 КК ОСОБА_1 звільнено від відбування призначеного покарання з іспитовим строком 3 роки з покладенням на нього обов'язків, передбачених ст. 76 КК.

Апеляційний суд вирок суду першої інстанції в частині призначеного покарання скасував та 01 квітня 2021 року ухвалив новий вирок, за яким ОСОБА_1 за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 301 КК, призначено покарання у виді обмеження волі на строк 3 роки; за вчинення злочину, передбаченого ч. 4 ст. 301 КК - у виді позбавлення волі на строк 5 років з позбавленням права обіймати посади, пов`язані з ІТ-технологіями, або займатися діяльністю, яка пов`язана з поширенням інформації будь-якого характеру на вебресурсах, на строк 3 роки.

На підставі ч. 1 ст. 70 КК, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, ОСОБА_1 за сукупністю злочинів призначено остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років з позбавленням права обіймати посади, пов`язані з ІТ-технологіями або займатися діяльністю, яка пов`язана з поширенням інформації будь-якого характеру на вебресурсах, на строк 3 роки.

ОЦІНКА СУДУ

Згідно з ч. 4 ст. 301 КК (в редакції до 17 березня 2021 року) кримінально-протиправними визначались: дії, передбачені частинами 1 або 2 цієї статті, вчинені щодо творів, зображень або інших предметів порнографічного характеру, що містять дитячу порнографію, або примушування неповнолітніх до участі у створенні творів, зображень або кіно- та відеопродукції, комп`ютерних програм порнографічного характеру.

Кримінально-правова норма, яка визначає примушування неповнолітньої до участі у створенні зображень порнографічного характеру, була викладена в ч. 4 ст. 301 КК (на час вчинення діяння і судового розгляду в місцевому суді).

На час здійснення апеляційного перегляду кримінально-правова норма, якою встановлено відповідальність за примушування неповнолітньої особи до участі у створенні дитячої порнографії, за положеннями Закону № 1256-ІХ текстуально відображена в ч. 3 ст. 301-1 КК.

Отже, кримінально-правова заборона примушування неповнолітньої до участі у створенні дитячої порнографії була встановлена в законі України про кримінальну відповідальність як на момент вчинення таких дій засудженим (оскільки поняття дитячої порнографії є складовою більш широкого за змістом поняття - предмети порнографії), так і на момент судового розгляду.

Закон № 1256-ІХ не скасовує протиправності діяння, за яке засуджено ОСОБА_1 за ч. 4 ст. 301 КК, не пом'якшує кримінальної відповідальності та жодним чином не поліпшує його становища, а отже, не має зворотної дії в часі.

ВИСНОВКИ: ознаки предмета злочину, інкримінованого засудженому за ч. 4 ст. 301 КК, встановлені судом з урахуванням того, що поза розумним сумнівом доведено, що сам засуджений усвідомлював неповнолітній вік потерпілої, а отже, усвідомлював і те, що отримані безпосередньо від потерпілої (шляхом примушування її до того) відображення її статевих органів є дитячою порнографією.

КЛЮЧОВІ СЛОВА: темпоральна дія закону в часі, суб'єктивна сторона злочину, кримінальні правопорушення проти громадського порядку та моральності, захист прав дитини