Правова позиція

Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду

згідно з Постановою

від 18 травня 2022 року

у справі № 280/205/20

Адміністративна юрисдикція

Щодо необхідності укладення трудових договорів із фармацевтичними працівниками

Аналогічна правова позиція висловлена

Касаційним адміністративним судом у складі Верховного Суду в постанові

від 03 березня 2020 року у справі № 1540/3913/18

ФАБУЛА СПРАВИ

ТОВ «Провізор» звернулося до окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Держпраці, в якому просило:

1. визнати протиправним та скасувати припис про усунення виявлених порушень;
2. визнати протиправним та скасувати постанову про накладення штрафу уповноваженими особами.

Рішенням окружного адміністративного суду, залишеним без змін постановою апеляційного адміністративного суду, позов задоволено повністю.

ОЦІНКА СУДУ

Відповідно до статті 19 Закону України «Про лікарські засоби» оптова роздрібна торгівля лікарськими засобами на території України здійснюється підприємствами, установами, організаціями та фізичними особами-підприємцями на підставі ліцензії, яка видається в порядку встановленому законодавством. Підставою для видачі ліцензії є наявність матеріально-технічної бази, кваліфікованого персоналу.

Згідно з пунктом 3 Ліцензійних умов провадження господарської діяльності з виробництва лікарських засобів, оптової та роздрібної торгівлі лікарськими засобами, імпорту лікарських засобів (крім активних фармацевтичних інгредієнтів), затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 30 листопада 2016 року №929 (далі - Постанова №929), терміни, що вживаються у цих Ліцензійних умовах, мають такі значення:

1. реалізація - діяльність суб'єктів господарювання з продажу товарів (робіт, послуг);
2. уповноважена особа суб`єкта господарювання (далі - уповноважена особа): для суб'єктів господарювання, які здійснюють оптову, роздрібну торгівлю лікарськими засобами, - особа, що має документ про вищу освіту не нижче другого (магістерського) рівня за спеціальністю «Фармація», сертифікат провізора-спеціаліста, виданий закладом післядипломної освіти, або посвідчення про присвоєння (підтвердження) відповідної кваліфікаційної категорії та має стаж роботи за спеціальністю "Фармація" не менше двох років (крім випадку, передбаченого пунктом 165 цих Ліцензійних умов), на яку суб`єктом господарювання покладено обов'язки щодо функціонування системи забезпечення якості лікарських засобів під час оптової та роздрібної торгівлі.

У статті 181 Постанови №929 передбачено, що особи, які безпосередньо здійснюють виробництво (виготовлення) лікарських засобів в умовах аптеки, роздрібну торгівлю лікарськими засобами, повинні мати документ про вищу освіту не нижче першого (бакалаврського) рівня за спеціальністю «Фармація»; для фахівців з вищою освітою не нижче другого (магістерського) рівня - сертифікат провізора-спеціаліста, виданий закладом післядипломної освіти, або посвідчення про присвоєння (підтвердження) відповідної кваліфікаційної категорії. Відпуск лікарських засобів можуть здійснювати провізори-спеціалісти, клінічні провізори та фармацевти з дотриманням вимог законодавства.

Статтею 74 Закону України «Основи законодавства України про охорону здоров'я» закріплено, що провадити медичну, фармацевтичну діяльність, надавати реабілітаційну допомогу можуть особи, які мають відповідну спеціальну освіту і відповідають єдиним кваліфікаційним вимогам.

Єдині кваліфікаційні вимоги до осіб, які провадять певні види медичної і фармацевтичної діяльності, надають реабілітаційну допомогу, встановлюються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров`я. Відповідальність за дотримання зазначених кваліфікаційних вимог несуть керівники закладів охорони здоров`я, реабілітаційних закладів, відділень, підрозділів, а також органи, яким надано право видавати ліцензію на провадження відповідних видів господарської діяльності.

Особи, які пройшли медичну, фармацевтичну або реабілітаційну підготовку в навчальних закладах іноземних держав, допускаються до професійної діяльності після перевірки їхньої кваліфікації у порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров`я, якщо інше не передбачено законодавством або міжнародними договорами, в яких бере участь Україна.

Фармацевтичне обслуговування є результатом професійної діяльності фармацевтичних працівників, з метою збереження та підтримання здоров'я громадян. Застосування позивачем до трудових правовідносин цивільно-правових норм є недопустимим та може привести до негативних наслідків та заподіяти шкоду життю та здоров'ю людини.

ВИСНОВКИ: передбачена у статуті позивача діяльність з оптової та роздрібної торгівлі, посередництва в оптовій та роздрібній торгівлі; оптової та роздрібної торгівлі фармацевтичними товарами; оптової та роздрібної торгівлі медичними та ортопедичними товарами підлягає ліцензуванню. Здійснювати торгівлю фармацевтичною продукцією повинні особи, які відповідають єдиним кваліфікаційним вимогам, затвердженим Міністерством охорони здоров`я. При цьому ТОВ допустило здійснення роздрібної торгівлі лікарськими засобами фізичними особами за цивільно-правовими договорами, а не працівниками за трудовими договорами чи суб`єктами господарювання - ліцензіатами, що є порушенням чинного законодавства.

Водночас Верховний Суд не погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про те, що фізичні особи працювали за основним місцем роботи в центрі первинної медико-санітарної допомоги» і підпорядковувалися та виконували правила внутрішнього розпорядку установи, оскільки трудове законодавство передбачає можливість працювати за сумісництвом або суміщенням посад. У зв`язку з цим, позивач мав можливість оформити з відповідними фізичними особами трудові відносини відповідно до КЗпП України.

КЛЮЧОВІ СЛОВА: порушення трудового законодавства, неоформлення трудових відносин, торгівля на ринку лікарських засобів