Правова позиція

Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду

згідно з Постановою

від 22 серпня 2022 року

у справі № 914/346/20 (921/606/19)

Господарська юрисдикція

Щодо співвідношення норм КУзПБ та Закону України "Про виконавче провадження"

ФАБУЛА СПРАВИ

У межах справи про про банкрутство Приватного підприємства "Захід-Агроінвест" (далі - ПП "Захід-Агроінвест") на розгляд суду надійшла скарга ПП "Захід-Агроінвест" на дії державного виконавця відділу державної виконавчої служби міжрегіонального управління Міністерства юстиції (далі - відділ ДВС), за змістом якої скаржник просить суд визнати неправомірними дії державного виконавця відділу ДВС щодо стягнення з ПП "Захід-Агроінвест" 1327131,94 грн та бездіяльність державного виконавця щодо обов'язку зупинити вчинення виконавчих дій.

Ухвалою господарського суду скаргу ПП "Захід-Агроінвест" на дії державного виконавця Тернопільського відділу ДВС задоволено.

Постановою апеляційного господарського суду змінено ухвалу господарського суду шляхом виключення з її резолютивної частини пункту 1.2, яким зобов'язано державного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника). У решті ухвалу місцевого господарського суду залишено без змін.

ОЦІНКА СУДУ

Статтею 1 Закону України "Про виконавче провадження" визначено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Згідно з положеннями статті 18 Закону України "Про виконавче провадження" виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

ВИСНОВКИ: положення Закону України "Про виконавче провадження" визначають механізми, які мають обов'язково бути застосовані виконавцями у процесі виконання судових рішень. Однак з моменту порушення стосовно боржника справи про банкрутство він перебуває в особливому правовому режимі і спеціальними нормами Кодексу України з процедур банкрутства для випадків звернення стягнення на майно боржника встановлені спеціальні правила. Тому державний виконавець та/чи приватний виконавець зобов`язані вчиняти виконавчі дії з урахуванням обмежень, встановлених Кодексом України з процедур банкрутства, норми якого у даному випадку є спеціальними та повинні застосовуватися переважно щодо загальних норм з вчинення виконавчих дій, визначених Законом України "Про виконавче провадження".

КЛЮЧОВІ СЛОВА: судовий контроль за виконанням судових рішень, межі виконавчих дій, оскарження дій виконавця, особливості процедури банкрутства