Правова позиція

Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду

згідно з Постановою

від 11 серпня 2022 року

у справі № 640/19147/21

Адміністративна юрисдикція

Щодо неможливості виконання ухвали про тимчасове вилучення документів у порядку ст. 60 Закону України “Про виконавче провадження”

Фабула справи: АТ «Ощадбанк» звернулося до адміністративного суду з позовом до відділу державної виконавчої служби міжрегіонального управління Міністерства юстиції, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - ТОВ «Торгово-логістичний комплекс «Арктика», у якому просило визнати протиправною і скасувати постанову про накладення штрафу.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що ухвалу господарського суду у справі про тимчасове вилучення доказів, яка відповідно до ч. 3 ст. 134 ГПК України є виконавчим документом, в частині надання договору про припинення зобов'язань переданням відступного, укладеного між АТ «Ощадбанк» і ТОВ «Крупенія», не було виконано з поважних причин, а саме - у зв`язку з відсутністю у боржника (АТ «Ощадбанк») витребуваного договору, про що останній повідомив державного виконавця. Позивач переконував, що підстав для накладення на нього штрафу за описаної ситуації не було.

Окружний адміністративний суд рішенням позов задовольнив.

Апеляційний адміністративний суд постановою скасував рішення окружного адміністративного суду і ухвалив нову постанову, якою в задоволенні адміністративного позову відмовив повністю.

Мотивація касаційної скарги: АТ «Ощадбанк» зазначає, що у ГПК України (ст.ст. 132, 134) не визначено порядку виконання ухвали про тимчасове вилучення доказів для дослідження судом. Тобто, норми цього закону не передбачають спеціального порядку виконання зазначеного виконавчого документа. Тож у такій ситуації державний виконавець має керуватися вимогами Закону України «Про виконавче провадження» (далі - Закон № 1404-VIII), що він і зробив. Однак, на думку банку, державний виконавець - виконуючи згадану ухвалу господарського суду - мав би діяти відповідно до ст. 60 Закону № 1404-VІІІ, а не ст. 63 цього Закону, адже цією ухвалою господарський суд не покладав на боржника зобов'язань, за невиконання яких передбачено/можливе застосування штрафу. Наголосив, що господарський суд ухвалив вилучити договори, а не зобов`язував АТ «Ощадбанк» їх надати.

Правова позиція Верховного Суду: відповідно до ч. 1 ст. 134 ГПК України у разі неподання письмових, речових чи електронних доказів, що витребувані судом, без поважних причин або без повідомлення причин, суд може постановити ухвалу про тимчасове вилучення цих доказів державним виконавцем для дослідження судом.

За ч. 1 ст. 60 Закону № 1404-VIII під час виконання рішень про передачу стягувачу предметів, зазначених у виконавчому документі, виконавець вилучає такі предмети у боржника і передає їх стягувачу, про що складає акт передачі. У разі знищення предмета, що мав бути переданий стягувачу в натурі, виконавець складає акт про неможливість виконання рішення, що є підставою для закінчення виконавчого провадження, а в разі встановлення факту відсутності предмета, що мав бути переданий стягувачу, повертає виконавчий документ стягувачу.

У значенні ч. 1 ст. 91 ГПК України документи (крім електронних документів) є письмовими доказами.

Суд, постановивши ухвалу про їх тимчасове вилучення, поклав таким чином на орган виконавчої служби обов'язок вжити примусових заходів, для того, щоб отримати документи, потрібні для розгляду зазначеної справи.

Заходи примусового виконання обумовлюються змістом рішення, яке підлягає примусовому виконанню.

Висновки: ухвала про тимчасове вилучення документів - письмових доказів - не може виконуватися за правилами ст. 60 Закону № 1404-VIII («Передача стягувачу предметів, зазначених у виконавчому документі»), адже не йдеться про предмети. Ця стаття розміщена в розділі VII Закону № 1404-VIII, який називається «Порядок звернення стягнення на майно боржника». Положення цього розділу стосуються примусового виконання рішень майнового характеру.

Цивільно-правові договори не є «предметом матеріального світу» (тобто речовим доказом у розумінні процесуального закону) і уподібнювати їх до «предметів» на тій лише підставі, що суд ухвалив їх «вилучити» не можна.

Ключові слова: порядок звернення стягнення на майно боржника, заходи процесуального примусу, оскарження рішень виконавця