Правова позиція

Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду

згідно з Постановою

від 28 липня 2020 року

у справі № 904/2104/19[5]

Господарська юрисдикція

Щодо порядку встановлення змісту норм права іноземної держави у правовідносинах з іноземним елементом

ФАБУЛА СПРАВИ

Ухвалою господарського суду відкрито провадження у справі про банкрутство ПАТ "ДМК". Визнані грошові вимоги. Введено мораторій на задоволення вимог кредиторів в порядку статті 19 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом". Введено процедуру розпорядження майном боржника.

Ухвалою господарського суду грошові вимоги окремих іноземних компаній відхилено.

Постановою апеляційного господарського суду, серед іншого, ухвалу господарського суду у відповідній частині грошових вимог залишено без змін, а в іншій - змінено.

ОЦІНКА СУДУ

Частиною 1 статті 8 Закону України "Про міжнародне приватне право" визначено, що при застосуванні норми права іноземної держави суд чи інший орган встановлює зміст його норм згідно з їх офіційним тлумаченням, практикою застосування і доктриною у відповідній іноземній державі.

З метою встановлення змісту норми права іноземної держави суд чи інший орган може звернутися в установленому законом порядку до Міністерства юстиції України чи інших компетентних органів та установ України чи за кордоном або залучити експертів (частина друга стаття 8 Закону).

Аналіз зазначеної норми свідчить, що звернення суду до Міністерства юстиції України чи інших компетентних органів та установ України чи за кордоном є лише одним із способів встановлення змісту норми права іноземної держави у разі його застосування, і не є обов'язковим при вирішенні спорів з іноземним елементом.

Частиною третьою статті 8 вказаного Закону передбачено, що особи, які беруть участь у справі, мають право подавати документ, що підтверджують зміст норм права іноземної держави, на які вони посилаються в обґрунтування своїх вимог і заперечень, іншим чином сприяти суду чи іншому органу у встановлені змісту цих норм.

При цьому, враховуючи особливості провадження у справах про банкрутство, Суд повторно зазначає, що під час розгляду заяв кредиторів з грошовими вимогами до боржника важливим є врахування засад змагальності та диспозитивності, що проявляються у наданні заявником відповідних документів на підтвердження своїх кредиторських вимог та заперечень боржника та інших кредиторів проти них, а також обов`язку підвищеного стандарту доказування кредитором своїх грошових вимог (висновки Верховного Суду, викладені у постановах від 23.04.2019 у справі №910/21939/15, від 11.07.2019 у справі №904/2394/18 та від 07.08.2019 у справі №922/1014/18 відповідно).

За принципом "Jura novit curia" суд незалежно від наявності посилання сторін вирішує, які норми права повинні застосовуватись для вирішення спору, при цьому сторони не зобов'язані доказувати в суді наявність та необхідність застосування певної норми до спірних правовідносин за винятком правових звичаїв та положень іноземного права.

ВИСНОВКИ: з урахуванням принципу змагальності та диспозитивності господарський суд при розгляді заявлених до боржника у справі про банкрутство кредиторських вимог, в тому числі і вимог кредиторів-нерезидентів, здійснює заходи щодо з'ясування змісту норм права іноземної держави виключно за клопотанням такого кредитора та на підставі поданих ним доказів, оскільки збирання доказів на підтвердження грошових вимог не є обов'язком суду.

КЛЮЧОВІ СЛОВА: обов'язок доведення кредиторських вимог, національний режим судового процесу, порядок застосування права іноземної держави