Правова позиція

Великої Палати Верховного Суду

згідно з Постановою

від 23 листопада 2021 року

у справі № 359/3373/16-ц[2]

Цивільна юрисдикція

Щодо юрисдикції спорів за позовом про визнання недійсним рішення органу місцевого самоврядування про припинення права державного підприємства на користування земельною ділянкою

ФАБУЛА СПРАВИ

Прокурор який діє в інтересах держави в особі Кабінету Міністрів України та Державного підприємства «Бориспільське лісове господарство» звернувся до суду з позовом до сільської ради, ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ТОВ «Березова роща», ТОВ «Сілквей комунікейшн», ТОВ «Зелена садиба», треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідачів: ОСОБА_5 - ОСОБА_21, Реєстраційна служба міськрайонного управління юстиції, Головне територіальне управління юстиції, приватний нотаріус районного нотаріального округу, про визнання недійсними рішень органу місцевого самоврядування, державних актів на право власності на земельні ділянки, свідоцтв про право власності на земельні ділянки, рішень про державну реєстрацію права власності на ці об'єкти нерухомого майна, договорів іпотеки та витребування земельних ділянок із чужого незаконного володіння

Рішенням суду першої інстанції у задоволенні позову відмовлено.

Постановою апеляційного суду рішення суду першої інстанції залишено без змін.

ОЦІНКА СУДУ

В судовому процесі держава бере участь у справі як сторона через відповідний її орган, наділений повноваженнями у спірних правовідносинах. Зазвичай таким органом є міністерство або інший центральний орган виконавчої влади. При цьому міністерства, інші центральні органи виконавчої влади відповідно до статті 4 Закону України «Про центральні органи виконавчої влади» є юридичними особами публічного права. Отже, держава може бути стороною у господарському процесі, зокрема може бути позивачем відповідно до статей 4, 45 ГПК України в чинній редакції, статей 1, 21 ГПК України в редакції, яка діяла під час розгляду справи судом першої інстанції.

Оскільки юрисдикція спору може залежати від суб'єктного складу сторін, але не може залежати від того, хто саме представляє сторону в судовому процесі, Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що держава може бути стороною у господарському процесі, зокрема може бути позивачем, незалежно від того, хто саме здійснює представництво її інтересів - відповідний орган зі статусом юридичної особи, орган без такого статусу або прокурор.

Відповідно до частини першої статті 16 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» органи місцевого самоврядування є юридичними особами і наділяються цим та іншими законами власними повноваженнями, в межах яких діють самостійно і несуть відповідальність за свою діяльність відповідно до закону. Водночас за статтею 172 ЦК України територіальні громади набувають і здійснюють цивільні права та обов`язки через органи місцевого самоврядування у межах їхньої компетенції, встановленої законом. Таким чином, якщо позивачем або відповідачем визначений орган місцевого самоврядування, то такий орган не має власних прав і обов`язків, а наділений повноваженнями (компетенцією) представляти територіальну громаду у відповідних правовідносинах. При цьому фактичною стороною судового процесу є територіальна громада. Отже, територіальна громада може бути стороною в господарському процесі.

ВИСНОВКИ: у цій справі спір у частині позовної вимоги про визнання недійсним рішення сільської ради є земельним спором між державою та територіальною громадою, який виходячи із суб'єктного складу сторін належить до господарської юрисдикції, що виключає її розгляд у зазначеній частині в порядку цивільного судочинства.

КЛЮЧОВІ СЛОВА: зміст права власності, способи захисту права власності, захист земельних прав, ознаки господарського спору, критерії розмежування судової юрисдикції, підстави припинення прав на землю, спори за участю ОМС