Правова позиція
Касаційного господарська суду у складі Верховного Суду
згідно з Постановою
від 01 листопада 2021 року
у справі № 916/2727/20
Господарська юрисдикція
Щодо юрисдикції спорів про стягнення заборгованості за порушення споживачем договору постачання електроенергії
ФАБУЛА СПРАВИ
Акціонерне товариство "ДТЕК Одеські електричні мережі" (далі - ДТЕК) звернулося до господарського суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення 25 798,43 грн. Позовні вимоги обґрунтовані порушенням відповідачем ПКЕЕ.
Господарський суд рішенням позов ДТЕК задовольнив повністю.
Апеляційний господарський суд постановою рішення суду першої інстанції скасував, провадження у справі закрив на підставі п. 1 ч. 1 ст. 231 ГПК.
ОЦІНКА СУДУ
Критерії визначення юрисдикційної належності спору мають бути простими, зрозумілими, вони не можуть змінюватися залежно від обставин, які суд має можливість встановити лише при розгляді спору по суті, а не на момент звернення позивача з позовом.
Ознаками господарського спору, підвідомчого господарському суду, є, зокрема участь у спорі суб`єкта господарювання, наявність між сторонами, господарських відносин, врегульованих ЦК, ГК, іншими актами господарського і цивільного законодавства і спору про право, що виникає з відповідних відносин, наявність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення спору господарським судом, відсутність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення такого спору судом іншої юрисдикції.
При цьому визначальною ознакою справи господарської юрисдикції є суть (зміст, характер) спору.
Суди попередніх інстанцій встановили, що станом на момент укладення договору та на момент звернення ДТЕК до суду Рагімов Е.Т. мав статус фізичної особи-підприємця.
Таким чином, вирішення питання про юрисдикційність спору залежить від того, чи виступає фізична особа - сторона у відповідних правовідносинах як суб`єкт господарювання та чи можна визначити ці правовідносини як господарські.
Правові, економічні та організаційні засади діяльності в електроенергетиці, регулювання відносин, пов`язаних з виробництвом, передачею, розподілом, постачанням і використанням енергії, забезпеченням енергетичної безпеки України, конкуренцією та захистом прав споживачів і працівників галузі на момент укладення спірного Договору постачання визначались Законом "Про електроенергетику", ПКЕЕ та ПКЕЕН.
ПКЕЕ регулюють взаємовідносини, які виникають в процесі продажу і купівлі електричної енергії між виробниками або постачальниками електричної енергії та споживачами (на роздрібному ринку електричної енергії). Дія цих Правил поширюється на всіх юридичних осіб та фізичних осіб (крім населення) (п.1.1. ПКЕЕ).
На відміну від ПКЕЕ, ПКЕЕН регулюють лише відносини між побутовими споживачами та енергопостачальниками (п. 1 ПКЕЕН).
Побутовий споживач - фізична особа, яка використовує електричну енергію для задоволення власних побутових потреб на підставі договору про користування електричною енергією з електропостачальником (п. 2 ПКЕЕН).
Відповідно до п.2 ПКЕЕН побутовими потребами є споживання (використання) електричної енергії для задоволення умов проживання та/або перебування фізичних осіб на об'єкті побутового споживача, включаючи прибудинкову (присадибну територію), в тому числі для індивідуального будівництва (реконструкції) об'єктів приватного домогосподарства, крім потреб підприємницької, господарської діяльності.
Відтак Рагімов Т.Г. вступав у правовідносини з позивачем на підставі ПКЕЕ не для задоволення власних побутових потреб у електроенергії.
При цьому суди попередніх інстанцій встановили, що постачання електроенергії здійснювалось для приміщення - складу ВПДТ (важкої повітряно-десантної техніки), яке ОСОБА_2 використовував на підставі договору оренди.
Склад, де представники скаржника виявили порушення законодавства про постачання електричної енергії, є нежитловою (комерційною) нерухомістю.
Постачальник електроенергії не має можливості та не зобов'язаний встановлювати, чим саме займався споживач - ФОП у приміщенні, куди постачалася електроенергія.
І хоча як в договорі оренди, так і в Договорі постачання ОСОБА_1 прямо не визначений як фізична особа-підприємець, зазначене не свідчить про використання ним відповідного майна для побутових потреб.
Наявність вироку щодо ОСОБА_1 про вирощування коноплі у зазначеному складі не свідчить про те, що він не використовував його для здійснення іншої, законної господарської діяльності, про що не було і не могло бути вказано у вироку суду. Тобто складське приміщення могло бути використане одночасно як для здійснення господарської (підприємницької) діяльності, так і для кримінально-караної.
Тому суд апеляційної інстанції неправильно оцінив факт здійснення відповідачем незаконного придбання, виготовлення та зберігання наркотичних засобів без мети збуту як такий, що спростовує здійснення ним господарської діяльності з використання складу.
ВИСНОВКИ: суд першої інстанції правильно визначив цей спір як господарський, адже стороною договору постачання електроенергії був ФОП, постачання електроенергії здійснювалося у нежитлове приміщення (склад), орендоване ФОП, договір постачання був укладений відповідно до ПКЕЕ.
КЛЮЧОВІ СЛОВА: спори за участю ФОП, критерії розмежування судової юрисдикції, порушення правил користування електроенергією, господарська юрисдикція
