Правова позиція

Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду

згідно з Постановою

від 12 листопада 2021 року

у справі № 360/3910/19

Адміністративна юрисдикція

Щодо відсутності доказів самопредставництва податкового органу

ФАБУЛА СПРАВИ

Рішенням окружного адміністративного суду позов Акціонерного товариства «Оператор газорозподільної системи «Луганськгаз» до Офісу великих платників податків ДПС, правонаступником якого є Східне міжрегіональне управління ДПС, про визнання протиправною та скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки) та зобов`язання вчинити дії задоволено у повному обсязі.

Ухвалою апеляційного адміністративного суду апеляційну скаргу Східного Міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків на рішення окружного адміністративного суду повернуто особі, яка її подала на підставі пункту 1 частини четвертої статті 298 К КАС України.

ОЦІНКА СУДУ

Згідно з пунктом 1 частини четвертої статті 298 КАС України апеляційна скарга не приймається до розгляду і повертається судом апеляційної інстанції, якщо апеляційна скарга подана особою, яка не має адміністративної процесуальної дієздатності, не підписана, або підписана особою, яка не має права її підписувати, або особою, посадове становище якої не зазначено.

частиною третьою статті 55 КАС України встановлено, що юридична особа незалежно від порядку її створення, суб`єкт владних повноважень, який не є юридичною особою, беруть участь у справі через свого керівника, члена виконавчого органу, іншу особу, уповноважену діяти від її (його) імені відповідно до закону, статуту, положення, трудового договору (контракту) (самопредставництво юридичної особи, суб'єкта владних повноважень), або через представника.

Отже, для визнання особи такою, що діє в порядку самопредставництва, необхідно, щоб у відповідному законі, положенні чи трудовому договорі (контракті) було чітко визначене її право діяти від імені такої юридичної особи (суб'єкта владних повноважень без права юридичної особи) без додаткового уповноваження.

Статус документів та відомостей, внесених до Єдиного державного реєстру, закріплений статтею 10 Закону №755-IV, яка, зокрема, визначає, що внесені до Реєстру документи та відомості вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі. Якщо ж відомості, що підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, не внесені до нього, вони не можуть бути використані у спорі.

Отже, відсутність відповідного запису у реєстрі є належним і достатнім (достовірним) підтвердженням відсутності таких відомостей (інформації) для будь-якого державного органу, яким є і суд.

ВИСНОВКИ: враховуючи, що документів, які свідчать, що ОСОБА_1 є особою, яка діє відповідно до статуту, положення чи іншого акта, на підставі якого він здійснює представництво юридичної особи у порядку її самопредставництва, до апеляційної скарги скаржником додано не було, відомостями, які були наявні станом на дату прийняття оскаржуваної ухвали в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, що було встановлено судом, також не підтверджується, що в ОСОБА_1 наявні повноваження на подання та підписання апеляційної скарги, колегія суддів вважає правильним висновок суду апеляційної інстанції про повернення апеляційної скарги на підставі пункту 1 частини четвертої статті 298 КАС України.

КЛЮЧОВІ СЛОВА: підстави процесуального представництва, самопредставництво органів публічної влади, порядок підтвердження повноважень представника, самопредставництво в адміністративних спорах, підстави повернення апеляційної скарги