Правова позиція
Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду
згідно з Постановою
від 06 лютого 2020 року
у справі № 127/16872/17
Кримінальна юрисдикція
Щодо суб'єктивної сторони злочину, передбаченого ч. 1 ст. 140 КК України
ФАБУЛА СПРАВИ
За вироком суду першої інстанції ОСОБА_1 засуджено за ч. 1 ст. 140 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк два роки.
Ухвалою апеляційного суду вирок суду першої інстанції стосовно ОСОБА_1 змінено, на підставі ч. 5 ст. 74 КК України засудженого звільнено від відбування призначеного за цим вироком покарання у зв`язку із закінченням строків давності, передбачених ст. 49 КК України. У решті вирок суду залишено без зміни.
ОЦІНКА СУДУ
Процесуальним законом передбачено, що у кримінальному провадженні підлягає доказуванню винуватість обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення та, зокрема, форма його вини.
Обов'язок доказування обставин, передбачених статтею 91 КПК України, зокрема форми вини, покладається на слідчого, прокурора.
У законі України про кримінальну відповідальність відсутнє визначення поняття «форма вини».
Втім, статтею 23 КК України передбачено, що виною є психічне ставлення особи до вчинюваної дії чи бездіяльності, передбаченої цим Кодексом, та її наслідків, виражене у формі умислу або необережності.
ВИСНОВКИ: суб'єктивна сторона злочину, передбаченого ч. 1 ст. 140 КК України, визначається психічним ставленням до наслідків лише у формі необережності.
КЛЮЧОВІ СЛОВА: неналежне виконання професійних обов'язків медичним працівником, склад злочину за ст. 140 КК України, злочини проти життя або здоров'я особи
