Правова позиція

Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду

згідно з Постановою

від 06 лютого 2020 року

у справі № 127/16872/17

Кримінальна юрисдикція

Щодо суб'єктивної сторони злочину, передбаченого ч. 1 ст. 140 КК України

ФАБУЛА СПРАВИ

За вироком суду першої інстанції ОСОБА_1 засуджено за ч. 1 ст. 140 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк два роки.

Ухвалою апеляційного суду вирок суду першої інстанції стосовно ОСОБА_1 змінено, на підставі ч. 5 ст. 74 КК України засудженого звільнено від відбування призначеного за цим вироком покарання у зв`язку із закінченням строків давності, передбачених ст. 49 КК України. У решті вирок суду залишено без зміни.

ОЦІНКА СУДУ

Процесуальним законом передбачено, що у кримінальному провадженні підлягає доказуванню винуватість обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення та, зокрема, форма його вини.

Обов'язок доказування обставин, передбачених статтею 91 КПК України, зокрема форми вини, покладається на слідчого, прокурора.

У законі України про кримінальну відповідальність відсутнє визначення поняття «форма вини».

Втім, статтею 23 КК України передбачено, що виною є психічне ставлення особи до вчинюваної дії чи бездіяльності, передбаченої цим Кодексом, та її наслідків, виражене у формі умислу або необережності.

ВИСНОВКИ: суб'єктивна сторона злочину, передбаченого ч. 1 ст. 140 КК України, визначається психічним ставленням до наслідків лише у формі необережності.

КЛЮЧОВІ СЛОВА: неналежне виконання професійних обов'язків медичним працівником, склад злочину за ст. 140 КК України, злочини проти життя або здоров'я особи